Повідомлення
  • Folder doesn't exist or doesn't contain any images

Куницька Т. О.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

ДЛЯ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАТНІСТью 

 

ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК

 

 

 

Кам’янець-Подільський

2014

УДК376

ВВК 74.3

         К-90

 

Рекомендовано до друку ухвалою ради науково-методичного центру управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради, протокол №3 від 20.08.2014р.

 

 

Рецензенти:

Шевеленко Т.А. методист управління  освіти  і науки

Кам’янець-Подільської міської ради

Олійник Т.Г. завідувач Кам’янець-Подільської  міської  психолого-медико-педагогічної  консультації

 

 

 

        Куницька Т.О. 

К-90.  «Дидактичні ігри для розвитку пізнавальної сфери дітей з інтелектуальною недостатністю». Практичний посібник. Кам’янець-Подільський: 2014. – 88 с.

 

Посібник призначений для використання педагогами-фахівцями, що реалізовують психолого-педагогічний супровід  дітей  дошкільного віку з інтелектуальною недостатністю.

Зміст посібника розроблявся на основі сучасних наукових досягнень, зокрема даних про особливості і можливості розумово відсталих дітей, їх психофізичний розвиток та найефективніші методики роботи з ними. Метою  посібника є забезпечення корекційно-розвивального  впливу та максимальної соціальної адаптації дошкільників з розумовою відсталістю до навколишнього середовища.

 

 

 

 

© Куницька Т.О. 2014

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Реалізація людиною своєї сутності неможлива без орієнтації у світі, адекватних знань про нього. Пізнання це вища форма відображення об’єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Спочатку пізнання було однією із сторін практичної діяльності людей, поступово в ході історичного розвитку людства пізнання стало особливою діяльністю. У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання, здійснюється за допомогою відчуття, сприйняття, уявлення (сенсуалізм), і раціональне пізнання, що протікає в поняттях, думках, висновках і фіксується в теоріях (раціоналізм). Результатом пізнавальної діяльності є знання. Вони виникають, функціонують, удосконалюються в процесі активної практичної діяльності людини. Пізнавальні процеси в рамках діяльності виконують роль інструментів пізнання навколишнього світу.

Розвиток пізнавальних процесів дітей з інтелектуальною недостатністю є важливою умовою корекційного навчання в дошкільному закладі компесуючого типу. Пояснюється це соціально-гуманістичними тенденціями в сучасному суспільстві, в усьому світі і в Україні зокрема.

Конвенція про права дитини наголошує, що право інвалідів на належну інтеграцію та гідне життя як повноправних членів суспільства – основний принцип міжнародних стандартів, а забезпечення дітям з особливими потребами доступу до якісної освіти є основою інтеграції та пріоритетом соціальної політики демократичних країн.

«Кожна людина має право на освіту», – записано в Конституції України та декларації прав людини, й завдання держави втілити в життя ці положення і забезпечити кожній особі отримання освіти в доступній для неї формі та об’ємі. Це стосується осіб, які в силу різних причин мають виражені порушення психофізичного розвитку, до їх числа відносяться діти з розумовою відсталістю.

Право розумово відсталої дитини на освіту регламентується Законом України «Про освіту», Законом України «Про загальну середню школу» та Положенням про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку. Згідно з Законом України «Про освіту», дітям, які потребують корекції розумового розвитку, гарантовано право на навчання в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах.

Навчання та виховання в корекційних закладах є єдиною можливістю для такої дитини отримати кваліфіковану корекційну допомогу, долучитися до суспільного життя, набути впевненості, максимально можливої самостійності.

Слід наголосити, що переваги в організації та проведенні корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими потребами належать вчителям-дефектологам. Провідна роль вчителя-дефектолога в педагогічному процесі пояснюється тим, що він, як спеціаліст краще розуміє психологічні, розумові та мовленнєві особливості дітей з інтелектуальною недостатністю, ступінь відставання в розвитку у порівнянні з віковою нормою, динаміку, принципи, методи і прийоми корекційно-розвивального навчання таких дітей.

Протягом тривалого часу вчителі-дефектологи використовують різні методики роботи, які дають позитивний результат у навчанні розумово відсталих дітей, позитивні наслідки корекції наявних у них психофізичних порушень.

Розроблена серія ігрових завдань пропонується для формування та удосконалення предметної діяльності, психічних процесів, просторової орієнтації та сенсомоторного розвитку розумово відсталих дітей. Це спроба систематизувати дидактичні ігри та вправи для використання на групових та індивідуальних заняттях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

пізнавальна сфера Дітей

з порушеннями інтелектуального розвитку

Для дітей з порушеннями розумового розвитку характерно тотальне недорозвинення всіх нервово-психічних функцій з переважною недостатністю абстрактних форм мислення. Інтелектуальний дефект поєднується з порушеннями моторики, мовлення, сприйняття, пам’яті, уваги, емоційної сфери, довільних форм поведінки.

Недорозвинення пізнавальної діяльності проявляється, насамперед, у недостатності логічного мислення, порушенні рухливості психічних процесів, інертності мислення. Слабкість логічного мислення полягає в низькому рівні розвитку узагальнення, порівняння предметів і явищ навколишньої дійсності.

Темп мислення дітей з інтелектуальною недостатністю уповільнений, йому характерна інертність психічних процесів, відсутня можливість перенесення засвоєного в процесі навчання способу дії в нові умови. Недорозвинення мислення позначається на протіканні всіх психічних процесів. При сприйнятті, запам’ятовуванні, концентрації уваги страждають, насамперед, функції відволікання і узагальнення, тобто, завжди порушуються компоненти психічної активності, пов’язані з аналітико-синтетичною діяльністю мозку. В емоційно-вольовій сфері це проявляється в недостатності складних емоцій і довільних форм поведінки.

На сучасному етапі розвитку суспільства, педагогічна наука висуває досить високі вимоги до розумового розвитку дитини. За умови впровадження інклюзивного та інтегрованого навчання, необхідно спонукати розумово відсталих дітей до співпраці з нормальними однолітками, що підводить нас до перегляду проблеми навчання розумово відсталих дошкільників, зокрема у напрямку розвитку їх змістового компоненту діяльності. А однією з основних причин труднощів засвоєння нових знань є недорозвиток пізнавальної сфери.

Пізнавальний розвиток дошкільника включає дві взаємозв’язані сторони ‒ засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів та явищ і оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ.

Слід зауважити, що дошкільний період – оптимальний період для розвитку пізнавальної сфери загалом, та сенсорного розвитку зокрема, який є процесом засвоєння соціального досвіду, засвоєння певних еталонів. Сенсорними еталонами для дитини можуть служити, наприклад, система геометричних форм, основні кольори, фонеми рідної мови тощо. Отже, основним завданням сенсорного виховання дошкільників є поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів.

Оволодіння сенсорними еталонами, як системою мірок, зразків якісно змінює сприйняття. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше предметів і явищ сприймається дитиною.

У дітей з розумовою відсталістю відчуття і сприймання формується дуже повільно і характеризується недостатністю. Сприймання, як і відчуття, поєднуються насамперед з тими аналізаторними системами, через який світ впливає на нервову систему людини. Хоча первинного пошкодження органів відчуттів при розумовій відсталості немає, сприймання у них характеризується бідністю та неточністю. Cпостерігається уповільненість опрацювання сенсорної інформації, їх сприймання характеризується хаотичністю і безсистемністю, у процесі сприймання діти не відокремлюють істотні ознаки від другорядних, не встановлюють зв’язків між ними.

Організація сприймання розумово відсталих дітей не залежить від структури предмета. Якщо дитині з нормальним психофізичним розвитком властиві цілісність та константність сприймання, що дає їм змогу впізнати предмет незалежно від його розташування, за його окремими частинами поєднати елементи в структуру, то при розумовій відсталості діти неправильно впізнають предмет за його частинами. Збільшення відстані до предмета, розташування його в незвичних умовах також позначається на тому, чи правильно дитина його сприймає. Звуження і сповільнення зорових, слухових, кінестетичних і інших сприймань порушують орієнтування в середовищі. Такі діти погано встановлюють різницю і подібність між окремими предметами, не розрізняють відтінків кольорів, недостатньо сприймають об’єм і глибину різних якостей реальних предметів, що пов’язано з порушенням аналізу і синтезу. Недостатність сприймання при розумовій відсталості тісно пов’язана з порушенням цілеспрямованої довільної уваги, яка важко концентрується, швидко виснажується і відволікається.

П’ятий рік життя стає переламним у розвитку сприймання дитини з порушеннями інтелекту. Діти вже можуть робити вибір за зразком (кольором, формою, величиною). У окремих дітей наявне також просування у розвитку цілісного сприймання. У тих випадках, коли їм вдається виконати запропоноване завдання, вони користуються зоровим співвіднесенням. Однак все це проявляється швидше як тенденція розвитку.

Оволодіваючи вибором за зразком на основі зорової орієнтації, діти, проте не можуть здійснити вибір із великої кількості елементів, відчувають труднощі у розрізненні близьких властивостей, не можуть врахувати ці властивості у діях з дидактичними іграшками. Не досягається без спеціального навчання і можливість узагальнення за виділеними ознаками, вміння побудувати за вказаною ознакою ряд предметів, знайти місце предмета у цьому ряду.

Хоча діти з порушенням інтелекту здійснюють вибір за зразком, тобто користуються зоровою орієнтацією, вони не використовують пошукові дії. Якщо в їхніх діях зустрічаються труднощі, помилки, вони не можуть їх виправити, оскільки не використовують практичну орієнтацію.

У дітей з помірною розумовою відсталістю розвиток сприймання відбувається нерівномірно, засвоєні еталони часто виявляються нестійкими, розпливчастими, відсутнє перенесення засвоєного способу дії з однієї ситуації на іншу. Досить складними є взаємовідношення між сприйманням властивості, знанням її назви, можливістю діяти з урахуванням цієї властивості і можливістю здійснювати на її основі найпростіші узагальнення. Діти, які успішно виділяють властивості під час занять, не можуть підібрати парні предмети на прохання педагога, зовсім не виділяють їх у побуті, в самостійній діяльності.

Діти мають нормальний зір, проте не вміють бачити, мають нормальний слух, проте не вміють чути. Саме тому вони погано уявляють собі навколишні предмети, не завжди можуть виділити потрібний предмет серед інших, не розрізняють властивості предметів (колір, форму, величину), недостатньо орієнтуються в просторі.

Слухове сприймання розумово відсталих дітей характеризується недеференційованістю. Це негативно позначається на розрізненні близьких за звучанням фонем. Недостатність фонематичного слуху є однією з причин, які викликають труднощі у формуванні сталого образу слова, а також розуміння зверненого мовлення у розмово відсталих дітей.

Недеференційованість зорового сприймання призводить до труднощів розрізнення предметів за кольором, формою, величиною. Діти з розумовою відсталістю не володіють узагальненими категоріями «колір», «форма», «ширина», «висота», «матеріал». Із значним запізненням у них формується уміння виділяти колір як ознаку предмета, їм важко вдається засвоїти назви основних кольорів, плутають відтінки, не володіють назвами додаткових кольорів. Однією з причин недостатності сприймання кольору є недостатність відповідних термінів у словнику дитини. Багато дітей можуть впізнати колір за його назвою, але не можуть самостійно виділити і назвати його як ознаку предмета.

Ще більш складнішим для розумово відсталих дітей є виділення форми. Вони досить складно розрізняють плоскі фігури; не помічають різниці між квадратом і прямокутником; не можуть співвіднести форму конкретного предмета з відповідним еталоном.

Найскладніший із видів перцептивної діяльності, що формується у практичній діяльності завдяки узгодженій дії усіх аналізаторів – це сприймання простору. Незграбність та недостатня координація рухів, труднощі опанування предметними діями, загальний недорозвиток мовлення, що властиві дітям з розумовою відсталістю, негативно позначаються на формуванні сприймання і уміння орієнтуватись у просторі.

Нелегким є формування уявлень про час, який діти сприймають не конкретним аналізатором, а шляхом чергування явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття – прогулянкою, а прогулянка – обідом тощо. У формуванні часових уявлень важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості. Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять «учора», «сьогодні», «завтра» до засвоєння послідовності днів тижня, пір року.

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприймання і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, положення у просторі. З розвитком сенсорики у дитини з’являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі і суспільстві. Зі сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку. Цілеспрямований розвиток сенсорних здібностей повинен охоплювати такі етапи:

  • формування стійких сенсорних еталонів; закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури і співвідношення за величиною між кількома предметами;
  • навчання способам обстеження предметів, а також уміння розрізняти їх форму, колір та величину і виконувати більш складні окомірні дії;
  • розвиток аналітичного сприймання: вміння орієнтуватися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірні величини.

Отже, дітям з вадами інтелекту властиве велике відставання у термінах формування сприймання та уповільнений темп розвитку. У них пізно і часто неповноцінно відбувається поєднання сприймання із словом, а це, в свою чергу, затримує формування уявлень про навколишній предметний світ. 

Суспільство повинно подбати, щоб така дитина виросла і вступила у доросле життя без особливих проблем. Тому головною метою дошкільного корекційного виховання є створення умов для розвитку інтелектуального потенціалу дитини, формування позитивних особистісних якостей. А важливим завданням є підготовка дітей до шкільного навчання, яка повинна вестися з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей кожної дитини.

Розумове виховання дітей у грі

В роботі з розумово відсталими дітьми корекційні педагоги інтенсивно вишукують такі форми завдань, які будили б їхню розумову активність, потребу в пізнавальній діяльності. До таких завдань варто віднести ті з них, які вимагають використання чуттєвої сфери, опори на практичну діяльність і досвід вихованців. Тому дидактичні ігри є одним з ефективних прийомів активного засвоєння знань і умінь на спеціально організованих заняттях.

Дидактичні ігри – це не просто заповнення вільного часу дітей, а спланований і цілеспрямований педагогічний прийом для розширення і закріплення одержаних ними знань. В процесі дидактичної гри діти на практиці самостійно застосовують одержані знання в нових, ігрових умовах, що благоприємно впливає на їх розумовий розвиток. Свою навчальну роль дидактичні ігри виконують успішніше, якщо вони застосовуються в системі, яка припускає варіативність, поступове ускладнення і за змістом, і за структурою, зв’язок з іншими методами роботи по формуванню уявлень і понять.

Слід підкреслити, що плідне освоєння досвіду відбувається лише за умови власної активності дитини в процесі її діяльності. Виявляється, якщо педагог не враховує активний характер набуття досвіду, найдосконаліші на перший погляд методичні прийоми навчання не досягають своєї практичної мети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

розвиток Емоційної сфери

розумово відсталих дітей

Наше життя надзвичайно багате емоціями. Емоція – це психічне відображення у формі безпосереднього переживання смислу життєвих явищ і ситуацій. Під час прояву емоцій виникає прискорене серцебиття, зміни в органах дихання, травлення, кровообігу, залоз внутрішньої секреції, м’язових тканинах тощо. Емоції людини – продукт суспільно-історичного розвитку. Вони відносяться до процесів внутрішньої регуляції поведінки. Будучи суб’єктивною формою вираження потреб, вони передують діяльності, стимулюючи і спрямовуючи її.

Емоції дітей з помірною розумовою відсталістю характеризуються певною збереженістю. Багато з них досить хворобливо сприймають оцінку їхньої діяльності і поведінку оточуючих. Розумово відсталі діти здатні проявляти свою радість під час похвали і ображатись, коли їм роблять зауваження. Але поряд з цим емоціям цих дітей притаманна слабка диференційованість, виразність, одноманітність, інертність і уповільненість емоційних процесів. У них можуть виникати немотивовані зміни настрою – від вередливості, плаксивості до раптового сміху без причини; від апатичності, безініціативності – до агресивності, збудливості. Ці діти не розуміють суті поведінкових реакцій оточуючих людей і не вміють адекватно реагувати на них відповідно до їхнього змісту.

Ігри для формування емоційного спілкування з дорослим

«Ладусі»

Мета: формувати емоційний контакт з дорослим.

Хід гри: педагог стає перед дитиною, ласкаво бере її  руки  в  свої  і, ритмічно  плескаючи її долоньками, читає утішку: «Ладусі, ладусі, де  були, в  бабусі, ручками плесь-плесь, ніжками туп-туп» (плескає в долоні, тупає ногами) повторити  2-3 рази.

«Іди до мене»

Мета: формувати емоційний контакт з дорослим.

Хід гри: педагог відходить від дитини на декілька кроків, підзиває її до  себе, ласкаво примовляючи: «Іди до мене, мій любий». Коли дитина підходить, дефектолог обіймає її: «До мене любий Сашко прийшов».  Гра повторюється.

 

 

«Візьми  кульку»

Мета: формувати емоційний контакт, викликати радість від гри з дорослим.

Матеріал: 1-2 повітряних кульки.

Хід гри: педагог  надуває повітряну кульку і дає дитині: «На, візьми». Коли дитина трохи потримає кульку, дефектолог просить: «Дай мені кульку». Показує, як кулька літає, і знову віддає дитині. При цьому показує радість, задоволення від гри: «Яка гарна кулька!», «Як кулька літає!».

«Потанцюємо  з  лялькою»

Мета: продовжувати формувати емоційний контакт з дорослим, викликати інтерес до ляльки.

Матеріал: лялька середніх розмірів.

Хід гри: педагог приносить ляльку. Вона «вітається» з дітьми, «гладить» кожного по голівці. Діти по черзі тримають ляльку за руку. Лялька  пропонує потанцювати. Діти стають у коло, педагог бере ляльку за одну руку, другу дає дитині і разом з ними рухається по колу, показуючи радість, наспівуючи дитячу пісеньку.

Варіант.  Гра проводиться з Ведмедиком.

«Дожени мене»

Мета: продовжувати формувати емоційний контакт з дорослим, викликати інтерес до ігор з лялькою.

Матеріал: лялька.

Хід гри: до дітей «приходить» лялька і «говорить», що хоче побігати з ними. Педагог пропонує дітям тікати від ляльки. Лялька їх  доганяє, радіє та обіймає: «Ось мої дітки!»

Варіант. Гра проводиться з Ведмедиком.

«Дай  ручку»

Мета: формувати емоційний контакт з дорослим.

Хід гри: педагог простягає руку до дитини і говорить: «Сашко, дай  ручку!» Якщо дитина не відповідає, педагог бере її  руку, тягне до своєї руки, плескає долонькою дитини по своїй  долоні, потім вкладає руку дитини  в  свою, трясе нею і каже: «Добрий  день, Сашко!» Гра повторюється.

Варіант. Гра  проводиться  з  лялькою: «Це  лялька, привітайся  з  лялькою, дай  лялі  ручку»; з  Ведмедиком.

«Хованки»

Мета: та  сама.

Матеріал: кольорові  хусточки.

Хід гри: діти сидять на стільчиках. Педагог накриває хусточкою  голову дитини, ховаючи її  лице. Звертається до дітей з питанням: «Де Назар?» - «Немає Назара». Потім знімає хусточку з дитини і радісно промовляє: «Ось  Назар. Є Назар». Гра проводиться декілька разів, але при повторенні педагог  змушує дитину саму знімати хусточку  з  голови.

«Веселий  Клоун»

Мета: та  сама.

Матеріал: іграшка Клоун, брязкальця.

Хід гри: педагог приносить іграшкового Клоуна, разом з дітьми  розглядає  його. Клоун  «гримить»  брязкальцем, потім  роздає  брязкальця  дітям. Вони  разом  з  Клоуном  граються  брязкальцями, радіють.

Ігри на виконання  елементарних  інструкцій

«Іди  до  мене – біжи  до  мене»

Мета: формувати увагу дітей та розуміння значення  дієслів  «іди»  та  «біжи». Вчити їх слухати  і  розуміти мовну інструкцію.

Матеріал: лялька.

Хід гри: 1-й  варіант.  Гра з лялькою.

Лялька вітається з дітьми, педагог пропонує з нею погратися. Правою  рукою дефектолог бере  ляльку, ставить на правий край  столу, ліву  руку тримає  біля лівого краю і підзиває нею: «Ляля іди  до  мене». Коли  лялька  наближається, обіймає, хвалить її. Потім він бере ляльку в ліву руку, а правою підзиває і  говорить: «Біжи  до  мене». Лялька знову йде, але педагог зупиняє її і говорить: «Слухай  уважно, я  сказала  біжи». Лялька біжить, дефектолог хвалить її.

2-й  варіант.  Гра  з  дітьми.

Діти стоять біля однієї стіни в кімнаті, педагог – біля протилежної і говорить: «Діти, біжіть  до  мене». Якщо  діти  біжать, обіймає  їх, хвалить. Якщо  ж вони йдуть, він зупиняє їх, повторює інструкцію. Потім відходить до іншої стіни, і  гра  продовжується. На  третій  раз  інструкція  змінюється: «Ідіть  до  мене».

«Візьми, поклади, кинь»

Мета: формувати увагу дітей. Вчити розуміти значення дієслів «візьми», «поклади», «кинь», а також слухати і розуміти мовну інструкцію.

Матеріал: два  м’ячі, кошик.

Хід гри: педагог кладе на стіл два м’ячі і  говорить: «Візьміть м’ячі». Діти виконують інструкцію. Потім одній дитині говорить: «Поклади м’яч» – і  показує на стіл, іншій з тією ж інструкцією вказує на кошик, допомагаючи, за потребою, виконати завдання. Діти сідають на стільчики. Дефектолог знову говорить: «Візьміть м’ячі», потім – «Кинь  м’яч», одній  дитині  вказуючи  на  кошик, а іншій – на  підлогу.

«Візьми, коти»

Мета: продовжувати вчити дітей слухати та діяти за мовною  інструкцією, диференціювати  дієслова  «візьми», «коти».

Матеріал: 3 арки, кулька, машина, м’яч.

Хід гри: перед  дитиною  на  столі  стоять три арки. Перед  першою  ставиться  машина, перед  другою – кулька, перед  третьою – м’яч. Дефектолог  показує  жестом  на  машину  і  говорить  дитині: «Коти», допомагаючи  їй  виконати  завдання, потім  те  саме  говорить, показуючи  на  кульку. Вказуючи  на м’яч, просить: «Візьми». Гра повторюється. Наприклад, показуючи на  машину, педагог  говорить: «Візьми», а на м’ячик – «Коти» і т.і., тобто  необхідно  уникати  орієнтування  на  порядок  дій.

«Роби, як  я»

Мета: учити дітей в певній ситуації розуміти і виконувати прості  інструкції (на, дай, візьми). Формувати дії з іграшками за наслідуванням та за мовною інструкцією. Спонукати дитину до повторення звуконаслідування.

Матеріал: іграшки: брязкальця, дзвіночки.

Хід гри:  педагог показує дитині брязкальце і говорить: «Ось яке гарне  брязкальце. Брязкальце гримить: «тук-тук-тук». Простягає  його  дитині  і каже: «На  брязкальце», - спонукаючи її взяти іграшку. Якщо дитина сама не простягає руку до іграшки, то дефектолог направляє руку дитини, повторюючи: «На  брязкальце, візьми брязкальце». Коли дитина взяла іграшку, дефектолог бере собі таку саму, трясе нею і примовляє: тук-тук-тук, спонукаючи до повторення дій і звуконаслідування. В кінці заняття дефектолог ховає свою іграшку, простягає руку до іграшки дитини і говорить: «Дай мені брязкальце». Гра  повторюється з іншими  іграшками.

«Пограємо  на  барабані»

Мета: вчити дітей розуміти і виконувати елементарні інструкції в  процесі обігрування іграшок і спілкування з дорослим.

Матеріал: барабан і палички.

Хід гри:  педагог ставить перед дитиною барабан і називає його: «Це  барабан  та-та-та». Дає малюку можливість роздивитися барабан. Потім  бере паличку і говорить: «Ось паличка. Я стукаю паличкою по барабані», промовляє звуконаслідування, спонукаючи дитину до повторення. Після цього  пропонує дитині попросити в нього паличку: «Скажи: дай».

Далі педагог стукає паличкою по барабані і дає її  малюку: «На  паличку. Ось  барабан, бий». Коли дитина виконає завдання, дефектолог просить її: «Дай  паличку», – супроводжуючи прохання відповідним жестом. Потім задає дитині  питання: «Де  барабан  та-та-та?» Показує рукою дитини на іграшку і каже: «Ось барабан та-та-та! Дай барабан». Для закріплення мовні інструкції  повторюються  2-3 рази.

«Покатай  м’ячик»

Мета: та  сама.

Матеріал: невеликий м’яч.

Хід гри:  педагог показує дитині  м’ячик, називає його повним словом  і звуконаслідуванням: «М’яч – оп-па». Декілька разів кидає його, ловить і  повторює оп-па, привертаючи увагу дитини водночас до м’яча, гри з ним і  звуконаслідування. Потім котить м’ячик дитині і говорить: «Лови  м’ячик – оп-па!». Допомагає дитині спіймати м’яч, вчить катати його по столі, спонукає до  звуконаслідування. Гра  повторюється  3-4 рази.

«Кинь  м’ячик  у  кошик»

Мета:  та  сама.

Матеріал: невеликий  м’яч, кошик.

Хід гри: педагог показує дитині  м’ячик, називає його повним словом  і звуконаслідуванням: «М’яч – бах!». Декілька разів кидає його і повторює «М’яч – бах!», привертаючи увагу дитини водночас до м’яча, гри з ним і звуконаслідування. Потім дає м’ячик дитині і говорить: «Кидай м’ячик – бах!». Допомагає дитині кинути м’яч, спонукає до  звуконаслідування. Гра  повторюється  3-4 рази.

 

Розвиток предметної діяльності

У дітей з порушеннями психофізичного розвитку предметна діяльність не формується. Деякі з них не проявляють інте­ресу до предметів, у тому числі до іграшок. Вони взагалі не беруть іграшки до рук, не маніпулюють з ними. В них відсутнє не тільки орієнтування типу «Що з цим можна робити?», але й більш просте орієнту­вання типу «Що це?». В окремих випадках у дітей з’являються маніпуляції з пред­метами, які іноді нагадують його специфічне вико­ристання, проте в дійсності дитина, виконуючи ці дії, зовсім не враховує властивості та призначення предметів. Крім цього, маніпуляції чергуються з неадекватними діями. У цих випадках йдеться про відсутність пізна­вально-орієнтувальної діяльності і ці дії не сприяють розвитку дитини.

Тому таких дітей треба вчити грати, починаючи з розвитку предметно-ігрових дій, заснованих на особистісному інтересі дитини до тієї чи іншої іграшки або ситуації. При цьому обовязково повинні враховуватися ігрові переваги дитини: для заняття – на перших порах береться улюблена чи добре знайома дитині іграшка. Дорослий пропонує дитині здійснювати предметно-ігрові дії за наслідуванням, неодноразово повторює їх і супроводжує мовними коментарями.

На першому етапі дуже важливо розвивати у дітей навички захоплення і утримування предметів однією та обома руками, враховуючи їх величину і форму, формувати координаційні дії обох рук (співвідносні дії).

Ігри для розвитку  хватання

«Спіймай  мяч»

Мета: вчити захоплювати великі предмети обома руками, розміщуючи  пальці на предметі; правильно встановлювати відстань від себе до м’яча, напрямок в просторі (праворуч, ліворуч, прямо); розвивати зорово-моторну  координацію, діючи обома руками.

Матеріал: надувний м’яч, мотузка.

Хід гри: дитина сидить на стільчику, над нею опускають м’яч, прив’язаний до мотузки. Педагог просить спіймати м’яч, не піднімаючись зі  стільця, показує, як це треба робити, при необхідності сам розміщує  пальці  рук дитини. М’яч з’являється праворуч і ліворуч на такій відстані, щоб  дитина  могла  схопити його обома  руками.

Потанцюємо  з  брязкальцями»

Мета: вчити захоплювати маленькі предмети однією рукою, враховуючи їх величину і форму; міцно утримувати брязкальце під час таночку, наслідувати дії  педагога.

Матеріал: брязкальця різної форми і величини.

Хід гри: діти сидять за столами. Педагог пересуває брязкальця і  просить дитину спіймати одне з них. Потім ставить дітей  в коло і показує, як  тримати брязкальце за ручку, піднімати його вгору. Діти танцюють з  брязкальцями, наслідуючи дії педагога.

«Переклади  іграшки»

Мета:вчити брати дрібні предмети пучками пальців, розвивати  координаційні дії обох рук.

Матеріал: дрібні предмети (ґудзики, мозаїка, фішки), таці, банки.

Хід гри: педагог показує пальці, складені пучкою, бере дрібні  предмети і кидає їх в банку, звертаючи увагу дітей на те, що другою рукою він  тримає банку. Потім просить їх  зробити  те саме. Завдання  виконується правою  і лівою рукою.

«Прокоти  кульки»

Мета: розвивати зорово-моторну координацію, закріпити навички хватання  пучкою пальців, розвивати співвідносні дії.

Матеріал: жолоб для скочування, кольорові кульки, кошик.

Хід гри:  педагог показує, як брати кульки пучкою пальців і класти їх на верхній кінець жолоба. Потім діти повторюють дії педагога.

«Прокоти  кульки  через  ворітця»

Мета: та  сама.

Матеріал: кольорові кульки, ворітця.

Хід гри:   педагог і дитина сидять один навпроти одного. Між ними  ворітця. Педагог бере одну кульку і прокочує її  через  ворітця  до  дитини. Малюк  ловить  і таким самим рухом повертає кульку  назад.

«Розклади  правильно»

Мета: учити  диференціювати  рухи  рук  при  захваті  великих  і  дрібних  іграшок.

Матеріал: великі і дрібні іграшки, коробки.

Хід гри: дитина  отримує  завдання  розкласти  іграшки  в  дві  коробки: великі – в велику коробку, дрібні – в маленьку. Дефектолог слідкує за  правильним захватом великих і дрібних іграшок.

Ігри для розвитку співвідносних  дій

«Постав  мотрійок  на  місця»

Мета: Вчити сполучати отвір в предметі зі стрижнем (співвідносні дії); діяти цілеспрямовано, послідовно: зліва направо, не пропускаючи стрижнів; тримати предмет пучкою  пальців; діяти ведучою рукою, притримуючи основу  іншою рукою.

Матеріал: основа зі стрижнями, мотрійки з отворами.

Хід гри: педагог бере мотрійку однією рукою і показує, як її насадити на  стрижень (при цьому другою рукою притримує  основу). Потім дитина  виконує  завдання за наслідуванням. При утрудненні – застосовуються сумісні дії  дефектолога і дитини.

«Кольорова  гірка»

Мета: розвивати увагу, цілеспрямовані дії, вчити співвідносити отвір зі  стрижнем.

Матеріал: кольорова гірка.

Хід гри:  педагог знімає всі кільця зі стрижнів. Потім бере в руки одне  кільце і звертає увагу дитини на отвір в ньому. Дитина теж роздивляється кільце  і показує отвір. Дефектолог показує на стрижень і говорить: «Зараз я надіну  кільце  на цю паличку» і виконує дію. Потім він просить дитину надіти всі  кільця  на  палички. Педагог спостерігає, щоб дитина виконувала завдання двома  руками: однією притримувала гірку за основу, а іншою (ведучою) брала і  надівала кільця. При  утрудненні – застосовують сумісні  дії.

«Пірамідки»

Мета: вчити співвідносити отвори кілець зі стрижнем, розвиваючи  зорово-моторну координацію при виконанні дій обома руками; формувати  цілеспрямованість  дій,  стійкість  уваги.

Матеріал: пірамідки  різної  величини  і  форми.

Хід гри: Дефектолог розбирає свою пірамідку і пропонує дітям  зробити те саме. Після чого звертає увагу на отвори в кільцях і  показує, як  надіти  їх на стрижень. Діти діють за наслідуванням: однією рукою притримують  основу  пірамідки, а іншою (ведучою)  беруть кільця. При  повторі – руки  міняються.

«Закрий  коробочки»

Мета: вчити виконувати співвідносні дії, розвивати  точність  рухів  рук, зорово-моторну координацію, узгодженість дій обох рук; формувати цілеспрямовану увагу; вчити діяти  шляхом  проб; звертати  увагу  на  властивості  предметів (форму, величину).

Матеріал: 2 коробки  з  кришками  різної  форми.

Хід гри: педагог знімає кришки з коробок і просить закрити  коробочки. Він допомагає дітям зробити правильний вибір: обводить пальчиком  по  контуру  кришки та по краю коробки; вчить  приміряти  кришку  до  коробки.  Коли дитина  закрила коробку, дефектолог каже: «Правильно, ти закрив круглу коробку  круглою кришкою»  і  т.і.       

При повторному проведенні гри кількість коробок збільшують до  трьох, а  в  подальші роки навчання до чотирьох-п’яти, вводять  нові  форми: овальну, прямокутну, трикутну.

«Склади  мотрійку»

Мета: вправляти у співвідносних діях; продовжувати розвивати  сумісні  дії обох рук; формувати увагу і цілеспрямовані дії; викликати позитивне    відношення до сюжетних  іграшок.

Матеріал: розбірні  мотрійки, машина.

Хід гри: дитина отримує чотири половинки мотрійки. Педагог складає  свою мотрійку, показує її дитині, милується нею, говорить, яка  вона гарна. Потім  садить мотрійку на машину,  катає її  і  запитує  дитину, чи  не  хоче  його  мотрійка  покататися. Пропонує дитині зібрати своїх мотрійок і покатати їх.

 

 

Розвиток уваги

Під увагою розуміють спрямованість психічної діяльності дитини, її зосередженість на об’єктах, що мають для особистості певну значимість. Увага може бути спрямованa як на об’єкти зовнішнього світу, так і на власні думки і переживання.

Рівень розвитку уваги дітей дошкільного віку дуже низький. Розумово відсталі діти дивляться на обєкти або їх зображення, не помічаючи при цьому властивих їм істотних елементів. Внаслідок низького рівня розвитку уваги вони не усвідомлюють того, про що їм повідомляє педагог. З цієї ж причини діти виконують помилково якусь частину запропонованої роботи.

Існує два види уваги – мимовільна і довільна. Слабкість довільної уваги у розумово відсталих дітей є одною з причин, що перешкоджає формуванню понять та пов’язується з недорозвиненням мовлення.

Ігри для розвитку уваги

Гра  «Ку-ку»

Мета: формувати увагу, вчити очікувати появу предмета в одному і тому самому місці; розуміти, що схований предмет не зникає, а тільки  знаходиться поза зоною бачення.

Матеріал: велика або яскрава іграшка, ширма.

Хід гри:  педагог знаходиться за ширмою, а діти перед нею. Повільно  з-за ширми з’являється іграшка і говорить: «Ку-ку». Дорослий разом з дітьми  радіє появі іграшки, потім опускає  її  за  ширму. Іграшка з’являється з-за  ширми  3-4 рази, обов’язково в одному й тому самому місці, щоб діти зрозуміли, в якому  місці потрібно чекати її появи.

При повторі гри можна взяти іншу іграшку.

«Знайди  свою  іграшку»

Мета: вчити уважно роздивлятися іграшки, щоб потім впізнати свою  іграшку серед інших; продовжувати розвивати емоційне відношення до  іграшок.

Матеріал: сюжетні іграшки різного призначення, які мають різні  властивості (колір, форму, величину). При першому проведенні гри іграшки  різні за призначенням (машина, лялька, ведмедик, м’ячик). Потім  вони  повинні  відрізнятися за окремими якостями (наприклад, 2 машини: велика і маленька; 2 ляльки: в червоній і жовтій сукнях і т.і.).

Хід гри: діти грають іграшками. Через деякий час педагог збирає  іграшки, накриває їх хусточкою і пропонує дітям знайти свої іграшки. Вони по  одному підходять  до столу, шукають. Дефектолог  хвалить  дитину, або  просить  ще пошукати свою іграшку (якщо дитина зробила неправильний вибір). Дефектолог пропонує уважно роздивитися іграшки і запам’ятати їх. Гра повторюється.

«Як  скаче  зайчик?»

Мета: та  сама.

Хід гри: педагог питає у дитини: «Як скаче зайчик?» Дитина згинає руки в ліктях, притискає кулачки до грудей і починає стрибати на двох ногах. Дефектолог слідкує за виконанням рухів дитиною, як за наслідуванням, так і за інструкцією. 

«Руки  вгору,  руки  в боки»

Мета: сприяти активізації уваги. Вчити дітей виконувати рухи не  тільки за наслідуванням, але й за інструкцією. Розвивати зорове та слухове  сприймання. Вдосконалювати загальну моторику дітей.

Хід гри: педагог пропонує дітям пограти: «Дивіться на мене і  робіть як я». Піднімає руки вгору і потім ставить їх на боки, промовляючи: «Руки  вгору, руки в боки». Діти повторюють дії  дефектолога.

Варіант. Руки вгору, руки в боки. Руки в сторони, руки в боки. Руки  вниз і руки в боки».

«Плесь-плесь ручками»

  Мета: сприяти активізації та концентрації уваги. Вчити дітей  розуміти і виконувати за наслідуванням прості інструкції. Вдосконалювати  моторику.

Хід гри: дефектолог просить показати дитину, де у неї ручки, ніжки. Потім плескає в долоні: «Плесь-плесь ручками»; тупає  ногами: «Туп-туп  ніжками», стрибає на двох ногах: «А тепер стрибаємо, стрибаємо, стрибаємо». Дитина  виконує ці  рухи, в  супроводі  інструкції, за  наслідуванням.

«Будь  уважний»

Мета: продовжувати розвивати зорову увагу та запам’ятовування.

Матеріал: 2-3коробки, дрібні іграшки, ширма.

Х і д   г р и: педагог показує дитині іграшку, потім ховає її в одну з коробок  і каже: «Я ховаю іграшку, а ти  запам’ятай,  в яку коробку я її поклала». Всі дії  виконуються повільно. Потім коробки закриваються ширмою, педагог  рахує до пяти. Ширма знімається і дитина повинна показати в якій коробці знаходиться іграшка.

Гра повторюється 2-3 рази. В подальшому рахунок збільшується (відстрочка  дії) до 10-20, збільшується також кількість коробок.

Ігри для розвитку  наслідування

«Пташки літають і відпочивають»

Мета: вчити дітей наслідувати дії дорослого, розвивати емоційний  контакт дорослого і дитини.

Хід гри:  педагог пропонує дітям підійти до нього: «Робіть, як я. Будемо  літати, як пташки», - говорить він і піднімає руки в сторони, змахує ними, біжить  по кімнаті, залучаючи до гри дітей. Вони повторюють  рухи. Тим, дітям, які не виконують завдання, дефектолог піднімає руки, допомагає ними робити рухи. Потім говорить: «Пташки клюють зернятка» (Присідає); «Робіть так» (Стукає  рукою  по  підлозі). Діти наслідують дії  дорослого.

Гру можна повторити 2-3 рази.

«Хованки»

Мета: та  сама.

Хід гри:  діти сидять на стільчиках, педагог сідає поруч з ними. «Зараз я сховаюсь. Ось так», – говорить він і присідає за спинкою стільчика.   «Сховайтесь, як  я». Діти  повторюють  дії. Дефектолог виглядає з-за стільчика, говорить: «Ось я», спонукаючи дітей робити те саме. Гра повторюється 2-3 рази.

«Прокоти  м’яч»

Мета: вчити дітей наслідувати дії дорослих з предметом.

М а т е р і а л:  м’ячі, арка.

Хід гри: педагог сидить з одного краю стола, дитина з другого. Між  собою і дитиною він ставить арку, бере м’яч і говорить: «Роби, як я», прокочує  його через арку до дитини. Той повинен прокотити м’яч назад. Потім діти  сідають парами і катають м’яч один одному.

«Покатай  ведмедика»

Мета: та сама. Знайомити дітей з функціональним призначенням  іграшки машини і способами дії з нею.

Матеріал: іграшкові машини з кузовом, невеликі за розміром ведмедики.

Хід гри:  на столі у педагога ведмедики. Машини стоять на підлозі. Педагог говорить, що ведмедики дуже хочуть покататися на машинах, підходить  до них, бере одну за мотузочку і везе. Потім садить в неї ведмедика, катає, просить дітей покатати інших ведмедиків так, як це робить він. Діти наслідують  дії педагога. Він слідкує, щоб малюки везли машини за мотузочку, за необхідністю знову показує, допомагає посадити іграшки на машини.

«Сховай  мотрійку»

Мета: продовжувати вчити дітей наслідувати дії дорослого з  предметами, звертаючи увагу на їх властивості.

Матеріал: двоскладові мотрійки.

Хід гри: педагог роздає дітям закриті мотрійки, трясе своєю  мотрійкою і говорить: «Там щось є. Подивимось, що там. Робіть так». (Відкриває  мотрійку). Діти повторюють рухи. Педагог радісно промовляє: «Ось маленька мотрійка!» -  витягає  маленьку мотрійку і ставить її на стіл. Діти дістають своїх  мотрійок. Дефектолог  продовжує діяти з іграшкою: «Сховаємо маленьких мотрійок ось так». Повільно вкладає маленьку фігурку, спонукаючи дітей зробити те саме. Потім з’єднує обидві  половинки великої фігурки. «Нема маленької  мотрійки!»  Діти  повторюють  дії. Гра проводиться  2-3 рази

«Дзеркало»

Мета: та  сама.

Хід гри:  педагог показує перед дзеркалом нескладні рухи, звертаючи  увагу дітей, як дзеркало точно відтворює ці рухи. Потім ставить дітей перед  собою і говорить: «Робіть, як  я». Показує повільно прості рухи: плескає руками  перед собою, над головою, ставить руки на пояс, присідає і т.і. Діти повторюють. Тому, хто утруднюється при виконанні завдання, педагог  допомагає. Коли рухи  виконуються вправно, дефектолог хвалить  дітей: «Молодці, ви  моє  дзеркало».

«Мавпочка»

Мета: учити дітей наслідувати дрібні рухи.

Матеріал: іграшка мавпочка.

Хід гри:  діти сидять,  педагог говорить, що в нього є мавпочка, показує  іграшку, розповідає, як мавпочки люблять наслідувати. Однією  рукою  дорослий  робить  рухи, а  другою повторює їх у  мавпочки (піднімає руку, опускає, стукає  рукою по столі). Потім пропонує дітям стати «мавпочками» і повторювати за  ним рухи руками. Іграшкова мавпочка хвалить малюків.

«Лялька  танцює»

Мета: та  сама.

Матеріал: ляльки.

Хід гри:  педагог з лялькою заходить в кімнату. Лялька вітається з  дітьми, говорить, що хоче з ними потанцювати. Педагог ставить ляльку на стіл і  робить з нею кілька рухів (повертає, плескає  в  долоні, нахиляє). Потім роздає  інших ляльок дітям і пропонує з ними потанцювати. «Моя лялька навчить всіх  ляльок танцювати, - говорить дефектолог, - Робіть, як я» Діти повторюють рухи  з лялькою. Дефектолог допомагає малюкам. Лялька в руках педагога хвалить  всіх учасників таночка.

«Веселий  Клоун»

Мета: та  сама,

Матеріал: Клоун, брязкальця.

Хід гри: до дітей приходить веселий Клоун з брязкальцем, він гримить  ним, просить роздати всім дітям такі самі брязкальця. Після цього він говорить: «Дивіться на мене, робіть, як я», - піднімає брязкальце над головою, гримить  ним, стукає ручкою брязкальця об підлогу, встає, ховає за спину і т.і. Діти наслідують. Клоун хвалить дітей, прощається з ними і йде.

Ігри для засвоєння  дій  за  зразком

«Дзеркало»

М е т а:  вчити  виконувати  рухи  за  зразком.

М а т е р і а л:  ширма.

Х і д   г р и:  діти  стоять  біля  ширми, педагог – за  ширмою. Зафіксувавши  певне  положення  рук (наприклад, одна  вгорі, друга на  поясі), виходить  з-за  ширми  і  говорить: «Дзеркало, дзеркало, зроби  так, як  я». Діти  виконують  завдання. Гра  повторюється, але  дефектолог  за  ширмою  приймає  інше  положення  рук.

«Спритний  ведмедик»

М е т а:  та  сама.

М а т е р і а л:  2 – 3  ведмедики, екран.

Х і д   г р и:  педагог  роздає  дітям  ведмедиків  і  говорить: «Подивимось, чий  ведмедик  самий  спритний. Мій  ведмедик буде  показувати рухи, а  ваші  повинні  зробити  так  само». За  екраном  дефектолог  садить  ведмедика  на  стіл  і знімає  екран. «Чий  ведмедик  спритний?» - питає  він  і  пропонує  так  само  посадити  своїх  ведмедиків. За  екраном  змінює  позу  іграшки (кладе  його, піднімає  йому  лапи) і  знову  просить  дітей  зробити   за  зразком потрібні  дії  з  іграшкою. В  разі  необхідності  допомагає  дітям, вдається  до  показу виконання дій.

«Будиночки  для  мотрійок»

М е т а:  вчити  аналізувати  елементарний зразок  з  двох  частин, діяти  за  зразком.

М а т е р і а л:  будівельний  матеріал – куби  і  трикутні  призми  двох  розмірів (великі  і  маленькі), по  дві  мотрійки  на  дитину (велика  і  маленька), екран.

Х і д   г р и:  В гості до  дітей приходять  мотрійки. Діти  грають  з  ними, «водять» гуляти. Педагог говорить: «Скоро піде дощ – треба зробити  будиночки, щоб  мотрійки  могли  сховатися  в  них  від  дощу». Роздає  дітям  будівельний  матеріал, і  вони  за  наслідуванням  будують  великі  будиночки. Потім  дефектолог  за  екраном  будує  маленький  будиночок, показує  дітям  і  пропонує  побудувати  такі самі  для  маленьких  мотрійок. Тим, у  кого  виникають  труднощі  при  виконанні  завдання, допомагає  проаналізувати  зразок, жестом  показуючи  на  різні  частини  будови, або  пропонує  діяти  за  наслідуванням.

«Стільчик  для  мотрійки»

М е т а:  та  сама.

М а т е р і а л:  маленькі  мотрійки, будівельний  матеріал (кубики, цеглинки).

Х і д   г р и:  до  дітей  приходять  мотрійки, за  наслідуванням  дій  педагога  гуляють, танцюють, стрибають. «Мотрійки  стомилися  і  хочуть  посидіти. Їм  потрібні  стільчики» - каже  дефектолог. За  екраном  з  будівельного  матеріалу  складає  стільчик  для  своєї  мотрійки, прибирає  екран  і  показує  дітям, пропонуючи  зробити  такі  самі. Потім  діти  розсаджують  мотрійок  на  стільчики.

«Зроби  ціле»

М е т а:  та  сама 

М а т е р і а л:  глина  або  пластилін, мисочки, екран.

Х і д   з а н я т т я:  педагог роздає глину. Показує свій шматок  і  говорить: «В  мене  великий  цілий  шматок  глини, у  вас  такі  самі». Закриває  екраном, відщипує  маленькі  кусочки, показує  дітям  і  пропонує  зробити  такі  самі. Діти  виконують  завдання. Потім  за  екраном  дефектолог  з’єднує  кусочки  глини  і  показує  великий  шматок: «В  мене  цілий  кусок  глини. Зробіть  такий  самий». Діти  виконують  дії  за  зразком. При  необхідності  застосовується  показ.

«Зроби  грибочок»

М е т а:  продовжувати вчити дітей відтворювати зразок  з  двох  частин.

М а т е р і а л: заготовки з картону (окремо шляпки і ніжки) по  кількості  дітей.

Х і д   з а н я т т я:  діти сидять біля маленького столу, на ньому зелений  аркуш  паперу. «Це  галявина, на  ній  зараз  виросте  багато  грибів», - говорить  педагог  і  роздає  дітям  заготовки. За екраном складає зі своїх заготовок  грибочок, розміщує  його  на  галявині  і  пропонує  дітям  зробити  такі  самі.

 

 

Розвиток зорового сприйняття

Основний обсяг інформації про навколишній світ людина отримує завдяки зору. Чим досконаліше зорове сприйняття, тим різноманітніші відчуття за якістю та силою, а відповідно, тим повніше, точніше й диференційованіше вони відображають подразники.

Зорове сприйняття – це складна робота, в процесі якої здійснюється аналіз великої кількості подразників, діючих на очі.

Зорове сприйняття – комплексний процес, що включає різні структурні компоненти: довільність, цілеспрямованість, зорово-моторні координації, навички зорового обстеження, аналітико-синтетичну діяльність зорового аналізатора, обсяг, константність сприйняття.

У дітей, які мають порушення психофізичного розвитку, зорові уявлення значно відрізняються від реальних предметів. Уявлення, що виникли у таких дітей без регулюючої участі педагога, бідні, нечіткі, фрагментарні, помилкові. Точність і дієвість зорового сприйняття, збереження зорового образу в пам’яті визначають в кінцевому результаті ефективність формування навичок письма і читання. Порушення зорового сприйняття ведуть до труднощів у виділенні фігур, букв, цифр, їх величини, співвіднесення частин, чіткого диференціювання відмінності і подібності близьких по конфігурації або дзеркальних елементів та ін.

 Ігри для впізнавання та розрізнення предметів

«Знайди  свою  іграшку»

М е т а:  вчити  впізнавати  знайомі  предмети  серед  інших, розвивати  увагу, викликати  позитивне  ставлення  до  іграшки.

М а т е р і а л: іграшки.

Х і д   г р и:  діти  граються  іграшками. Педагог  просить  покласти  їх  на  стіл, перемішує  з  іншими  іграшками, накриває  хустинкою, рахує  до  10  і  говорить, що  той, хто знайде  свою  іграшку  отримає  її  назад. Чужу  іграшку  брати  неможна. При  необхідності  дефектолог  допомагає  дітям  згадати, які  іграшки  були у  них: «З  чим  ти  грав?», «Що  ти  катав?», «Кого  ти  колисала?»

«Іграшки  йдуть  на  прогулянку»

М е т а:  вчити  підбирати однакові (парні) предмети за зразком, активізувати  увагу.

М а т е р і а л:  парні  іграшки.

Х і д   г р и:  один  комплект  іграшок  знаходиться  на  столі, другий – на  стільчиках. Педагог  говорить: «Ляльки, ведмедики, зайчики  хочуть  іти  на  прогулянку  парами, але  не  можуть  знайти  свої  пари. Ведмедику  потрібен  ведмедик, ляльці – лялька, зайчику – зайчик. Допоможіть  їм, дітки».

«Що  на  картинці»

М е т а:  вчити  узнавати  предмет  на  малюнку, розвивати  увагу.

М а т е р і а л: набори  предметів  і  їх  зображень.

Х і д   г р и:  на  окремому  столі  стоять  предмети. Педагог  підзиває  до себе  дитину  і  показує  їй  картинку. Дитина  підходить  до  столу  і  вибирає  іграшку, яку  бачила  на  малюнку. Спочатку  вибір  робиться  з  3-х  предметів, а  в  подальшому – з  6-8.

«Лото»

М е т а:  вчити  вибирати  парні  предмети  за зразком, розвивати  увагу, інтерес  до  впізнавання  і  розрізнення  предметів, зображених  на  картинці.

М а т е р і а л: карти  лото (з 3-х  предметів), маленькі  карточки  з  зображенням  цих  предметів.

Х і д   г р и:  у  дітей  карточки  лото, педагог  бере  одну  маленьку  карточку  і  питає: «У  кого  така  картинка?»

«Чого  не  стало?»

М е т а:  вчити запам’ятовувати предмети і  їх  зображення, розташування  предметів  і  картинок  в  просторі, розвивати увагу.

М а т е р і а л: предмети, іграшки, картинки, хусточка.

Х і д   г р и:  1-й  в а р і а н т.  На  столі – чотири  предмети. Педагог  просить  уважно  роздивитися  предмети, накриває  їх  хусточкою, рахує  до  10-ти, непомітно  ховає  один  з  предметів, знімає  хусточку  і  питає: «Чого  не  стало?» 

 2-й  в а р і а н т.  Та  сама  гра  проводиться  з  картинками.

3-й  в а р і а н т.  Гра  проводиться  так  само, як  і  в  першому  варіанті, але  педагог  не  ховає  іграшки, а  міняє  їх  місцями («Що  змінилось?»).

 4-й   в а р і а н т.  Проводиться  так  само з  малюнками.

«Куди  що  покласти»

М е т а:  вдосконалювати  здібність  до  узагальнень; вчити  групувати  знайомі  предмети  за  загальною  ознакою, та  розкладати  на  дві  групи: овочі – в  кошик, фрукти – в  вазу.

 «Парні зображення»

Х і д   г р и:   педагог демонструє два предметних зображення, зовні вони дуже схожі, але мають до 3-5 відмінностей. Потрібно знайти ці відмінності.

1-й  в а р і а н т. Використовуються парні іграшки;

 2-й  в а р і а н т.  Предявляють предмет і його зображення.

«Накладені зображення»

 Х і д   г р и:   Дитині предявляють 3-5 контурних зображень предметів, геометричних фігур, букв, цифр, накладених один на одний. Необхідно назвати всі зображення.

«Зашумлені зображення»

Х і д   г р и:   педагог показує дитині контурні зображення предметів, геометричних фігур, цифр, букв, які зашумлені, тобто перекреслені лініями різної конфігурації. Дитині треба їх упізнати і назвати.

«Незакінчені зображення»

Х і д   г р и:   1-й  в а р і а н т. Педагог пред’являє зображення з недомальованими елементами, наприклад птах без дзьоба, риба без хвоста, квітка без пелюсток, сукня без рукава, стілець без ніжки і т. і. Потрібно назвати відсутні деталі (або домалювати).

2-й  в а р і а н т.  Предявляють зображення, на яких намальована лише частина предмета (або його характерна деталь), потрібно відновити все зображення.

«Точкові зображення»

Х і д   г р и:   педагог пред’являє зображення предметів, геометричних фігур, літер, цифр, виконаних у вигляді точок. Необхідно назвати їх.

«Перевернуті зображення»

Х і д   г р и:   педагог предявляє зображення предметів, букв, цифр, повернені на 180 °. Потрібно назвати їх.

«Літери»

Х і д   г р и:   педагог показує картки, на яких зображено кілька рядів довільно розташованих букв алфавіту. Необхідно знайти і обвести олівцем (або підкреслити):

       -всі букви А;

       - всі голосні;

       - одним кольором всі букви Б, а іншим кольором всі літери П.

           «Розрізані зображення»

Х і д   г р и:   1-й варіант. Педагог показує частини 2-3 зображень (наприклад, овочів різного кольору або різної величини). Потрібно зібрати з цих частин цілі зображення.

2-й варіант. Пропонують картинки із зображеннями різних предметів, розрізаних по-різному (по вертикалі, горизонталі, діагоналі на 4, 6, 7 частин, вигнутими лініями).

«Де спалахнув ліхтарик?»

Х і д   г р и:  1-й варіант.  Педагог в різних місцях кімнати запалює ліхтарик, дитина повинна визначити його місце розташування.

 2-й варіант. Порахувати, скільки разів спалахнув ліхтарик.

«Склади візерунок»

Х і д   г р и:   скласти такий самий візерунок, який запропонований педагогом, а також скласти найрізноманітніші візерунки з кубиків Коса, Нікітіна.

«Шафка»

Матеріал: склеєна із сірникових коробок шафка з шухлядками.

Хід гри: 1-й варіант. Педагог на очах у дитини ховає в одну зі скриньок маленьку іграшку. Через 15-20 хв дитині пропонують її знайти.

2-й варіант. Ховати одночасно 2-3 іграшки;

3-й варіант. Знайти за вербальною інструкцією заховану іграшку.

                             

 

 

 

 

Сприйняття форми, величини, кольору

Традиційно ознайомлення дітей з властивостями предметів передбачає виділення форми, величини, кольору як основних властивостей предметів, без яких не можуть бути сформовані повноцінні уявлення.

При цьому слід відмежовувати цілісне сприйняття предмета і його впізнавання, тому що впізнавання предмета лише перший крок до повноцінного сприйняття. У дітей з порушеннями в розвитку цілісний образ предметів і об’єктів формується уповільнено. Адекватне зорове сприйняття форми і величини предметів може виникнути тільки на основі багаторазового застосування на практиці різних способів, проб і примірювання, порівняння в різних ситуаціях і на різних об’єктах, оволодіння умінням виокремлювати потрібну ознаку у предмета і співвідносити з ознаками інших предметів.

В дошкільному віці відбувається знайомство з основними еталонами форми: коло, овал, квадрат, прямокутник, трикутник, багатокутник; величини: великий – малий, довгий – короткий, високий – низький, товстий – тонкий; кольору: основні кольори спектру, білий, чорний в процесі практичної та ігрової діяльності. Використання при цьому сенсорних посібників: пірамідок, мотрійок, «Поштової скриньки», «Дошки Сегена», «Логічного куба» та інших значно підвищує ефективність всієї роботи.

Виділення названих властивостей на початковому етапі роботи, коли діти ще не володіють загальноприйнятими еталонними уявленнями, йде за допомогою співвіднесення предметів між собою. Більш високий рівень розвитку розпізнавання форми, величини, кольору досягається в процесі співвіднесення властивостей предметів з засвоєними еталонами.

Ігри для практичного виділення форми

«Що котиться, а що ні»

Мета: вчити практично розрізняти форму. Зробити форму предмета  значущою для дитини; вчити опиратися на неї в дійсності.

Матеріал: ворітця, кулька, кубик, стрічка.

Хід гри:  педагог ставить на столі ворітця і пропонує двом дітям  прокотити через ворітця до стрічки два предмета: одному – кубик, другому – кульку. Потім діти обмінюються предметами. Поступово діти починають  розуміти, що кулька котиться, а кубик ні. Після цього дітям пропонується  вибрати той предмет, який можна прокотити через ворітця. Ті, хто зрозумів  залежність результату від форми предмета, вибирають кулю. Дефектолог, закінчуючи гру, говорить: «Куля котиться, а кубик не котиться».

«Зроби  картинку»

Мета: вчити бачити форму в предметі, співвідносити форму контуру і  фігури, складати ціле з різних геометричних форм, підбираючи потрібні за  допомогою проб і примірювання.

Матеріал: дві карточки: на одній – контури для викладання м’яча, будиночка з двох частин (квадрата і трикутника), на другій – для викладання  неваляйки з двох частин (коло і овал), вагончика з трьох частин (прямокутника  і  двох  кружечків); геометричні фігури по формі контурів.

Хід гри:  1-й варіант.  Педагог кладе перед дитиною першу карточку (потрібні форми викладені на контури) і питає, що на ній намальовано, допомагає  дитині впізнати предмети. Потім знімає форми, перемішує їх і просить дитину  знову  скласти з них картинки, спонукаючи її  в  разі утруднення приміряти форму до контуру. Друга картинка дається тільки з контуром. Дитині потрібно  спочатку викласти всі фігури на місця, а потім назвати, що у неї вийшло.

2-й варіант.  Перед дитиною кладуть карточки  з  контурами  і  перемішані  геометричні  фігури.

3-й  варіант.  Спочатку педагог дає дитині фігурки тільки  до  одного  зображення  і  пропонує  відгадати, що  з  них  можна  скласти. Спонукає  дитину  до проб і  примірювання.

«Дошка  Сегена»

Мета: формувати вміння співвідносити форму отвору і вставки.

Матеріал: дошка з отворами різної форми і відповідні  вставні  фігури.

Хід гри: педагог кладе перед дитиною дошку з вставленими в отвори формами і просить дитину назвати знайомі фігури. Потім фігури  виймаються з отворів і дитина сама намагається вставити їх, за допомогою примірювання.

«Поштова  скринька»

Мета: формувати вміння співвідносити форму отвору і вставки.

Матеріал: поштова скринька – пластмасова коробка з прорізями  різної  форми, об’ємні фігури відповідні до отворів.

Хід гри:  педагог ставить перед дитиною коробку, звертаючи її увагу на прорізі, а поряд викладає об’ємні фігури. Дитині пропонується  опустити всі  «посилки»  в  поштову  скриньку, тобто  визначити,  до  якої  прорізі  підходить  та чи інша форма.

Ігри для розвитку зорового сприйняття форми

«Знайди  свій стільчик»

М е т а:  вчити  сприймати  плоску  форму, здійснювати  вибір  за  зразком, перевіряти  його  за  допомогою  накладання; продовжувати  розвивати  у  дітей  увагу, навички  орієнтування  в  приміщенні.

М а т е р і а л: парні  плоскі  пластмасові  форми.

Х і д   г р и:  педагог  розкладає  на  столі  три  плоскі  форми. Дає  дітям  по  одній  формі. Потім  піднімає  одну  з  них  і  питає: «У  кого  така  форма?»

Дитина, у якої є така форма, підходить до столу, і педагог пропонує  дитині  накласти  свою  фігуру  на  форму-зразок  і  обвести  її  по  контуру. Друга  дитина  також  порівнює  форму  і  зразок. Потім  починається  гра: дефектолог розставляє  на  деякій  відстані  три  стільчика, діти  розбігаються  по  кімнаті, тримаючи  форми. Дефектолог  розкладає  на  стільчики  форми-зразки  і  пропонує  дітям  знайти  свої  місця. Дитина  повинна  сісти  на  той  стільчик, на  якому  лежить  така  сама, як  у  нього, форма. Правильність  свого  вибору  дитина  перевіряє  шляхом  накладання  та  обведення  форми  по  контуру.

«Відгадай, що  я  намалювала»

М е т а:  вчити  виділяти  контур  предмета, співвідносити  об’ємну  форму  з  плоскісною, впізнавати  предмети  на  малюнку, знати  їх  назви.

М а т е р і а л:  різні  предмети, папір, фломастери.

Х і д   г р и:  педагог  ставить  на  стіл  два  предмети – кубик  і  кульку, кладе  папір, фломастер  і  говорить  дітям, що  зараз він буде малювати, а  вони  повинні  відгадати, що  він  намалює. Потім дефектолог повільно обводить  пальцем  по  контуру  спочатку  один, а  потім другий  предмет, тобто  виділяє  основну  плоскісну  форму  кожного  з  них. При  цьому  потрібно  пам’ятати, що предмет  обводять  завжди  в  одному  і  тому ж  напрямку, за  годинниковою  стрілкою, вертаючись  до  вихідної  позиції. Округлі  форми  обводять  плавно, без  зупинок, багатокутники – з  зупинками  на  кутах  і  різким  поворотом  на  нове  ребро.   

   Після  того  як  предмети  обведені, дефектолог  малює  контур  одного  з  них  на аркуші  паперу  і  просить дитину взяти  той  предмет, форму  якого він намалював, і накласти його на малюнок. «Правильно, я намалювала  кружечок, і ти вибрав кульку!»

  Коли  гра  проводиться  з  предметами  складної  форми, то  діти  не  накладають  вибрані  предмети  на  малюнки, а  кладуть  їх  поряд.

«Лото»

М е т а: продовжувати  вчити  знаходити  форми  за  зразком; розвивати  увагу  дітей.

М а т е р і а л:  карточки  з  зображенням  3-х  однокольорових  форм (наприклад, на одній – коло, квадрат, трикутник; на іншій – коло,овал, квадрат; на  третій – квадрат, прямокутник, трикутник  і т.і.), маленькі  карточки  з  зображенням  форм  для  накладання  на  великі  карточки.

Х і д   г р и: у дітей великі карточки, у педагога – маленькі. Педагог  піднімає  одну  карточку, наприклад, квадрат,  і  питає: «У  кого  така?» (Форма  не  називається.) Ті діти, в кого на карточках є квадрат, піднімають  руки, і  дефектолог роздає їм маленькі карточки:  «Молодці, у мене квадрат і у вас  квадрат!» Діти  накладають  маленькі  карточки  на  відповідні  зображення.

 В  подальшому  дітям  можна  давати  по  дві, а  потім  по  три  карти.

«У кого таке?»

М е т а:  закріпити  назви  форм, обумовлених  програмою, здійснювати  вибір форм за їх назвою.

М а т е р і а л:  геометричне  лото, як  в  попередній  грі.

Х і д   г р и:  у дітей великі карточки, у педагога – маленькі. Педагог  не  показує  маленьку  карточку, а  тільки  називає  форму: «У  кого  квадрат (коло, трикутник, овал, прямокутник)?» Діти піднімають руки, дефектолог дає  відповідну  маленьку  карточку.

«Магазин»

М е т а:  вчити  вибирати  об’ємні  форми  за  плоским  зразком, відволікаючись  від  функціонального  призначення  предмета.

М а т е р і а л:  іграшки  різної  форми, карточки з зображенням  геометричних форм.

Х і д   г р и:  педагог  розкладає  на  столі  іграшки, називає їх  і  говорить, що  у  нього  магазин  іграшок, а  він  продавець. Потім  дістає  карточки  з  геометричними  формами: «Це  будуть  гроші. Хто  захоче  купити  в  магазині  іграшку, повинен  знайти  таку  саму  форму. Наприклад, я  хочу  купити  м’яч. Мені потрібні такі гроші». (Показує  карточку  з  зображенням  кружечка.) Дитина вибирає собі іграшку і дає продавцю карточку з  відповідною  формою.

Запам’ятовування, пов’язане з уявленнями про форму

«Впізнай  та  запамятай»

М е т а:  вчити  дітей  запам’ятовувати  сприйняте, здійснювати  вибір  за  пред’явленням.

М а т е р і а л:  геометричне  лото.

Х і д   г р и:  перед  дитиною  лежить  карточка  з  зображенням  3-х  геометричних  форм. Педагог  просить  подивитися  на  неї  і  запам’ятати, які  форми зображені. Потім роздає дітям  чисті  аркуші паперу і просить  закрити  ними свої карточки. Після цього показує  маленьку  карточку, кладе  її  на  стіл, подумки  рахує  до  10, просить  дітей  зняти  папір  і  показати  на  своїх  карточках таку саму форму, яку  він  демонстрував. Для  перевірки  дефектолог  знову  показує  карточку-зразок.

«Запамятай  і  знайди»

М е т а:  та  сама, здійснювати  вибір  форм  за  словесною  інструкцією.

М а т е р і а л:  геометричне  лото.

Х і д   г р и:  педагог роздає великі  карти, діти  накривають  їх  аркушами  паперу. Дефектолог називає одну з форм, подумки рахує  до  10, потім  просить  дітей зняти  папір і показати на  карточці потрібну  форму (не  називаючи  її  повторно). Після цього показує  карточку-зразок, діти  перевіряють  свій  вибір. «Правильно, це  кружечок», - говорить  дефектолог, знову  називаючи  форму.

«Знайди  схожу»

М е т а:  продовжувати вчити запам’ятовувати форми; в  уяві  зіставляти  об’ємну форму з плоскісною; закріпити назви «круглий», «квадратний», «овальний», «трикутний».

М а т е р і а л:  об’ємні іграшки різної форми (м’яч, годинник, пірамідка, дзеркальце, кубик та ін.), плоскісні форми-зразки (коло, овал, квадрат, трикутник, прямокутник).

Х і д   г р и:  педагог  показує  дітям  різні  іграшки  і  накриває їх  хусточкою. Потім  показує одну  з  геометричних  форм, наприклад  коло, діти  2-3 сек дивляться на нього. Дефектолог ховає коло, рахує до 10, знімає  хусточку з іграшок і просить дитину знайти іграшку такої  форми. Потім  педагог  показує  зразок, порівнює  його  з  іграшкою: «Правильно, вони  схожі, м’яч  теж  круглий».

«Шукай  і  знаходь»

М е т а:  вчити  знаходити  в  кімнаті  предмети  різної  форми за назвою, розвивати увагу і запам’ятовування.

М а т е р і а л:  іграшки  різної  форми.

Х і д   г р и:  педагог перед заняттям розміщує в приміщенні іграшки різної форми і говорить: «Будемо шукати предмети круглої форми. Все, що є  кругле  в  цій  кімнаті, знайдіть  і  принесіть  мені  на  стіл». Діти  відшукують, а дефектолог допомагає за потребою.

Гра  повторюється, діти  шукають предмети  іншої  форми.

«Відгадай, чого  не  стало»

М е т а:  продовжувати вчити дітей називати геометричні форми, запам’ятовувати  їх, оперувати образом форм в уяві.

М а т е р і а л:  карточки  з  геометричними  формами, хусточка.

Х і д  г р и:  педагог розкладає карточки на столі або дошці і просить  дітей назвати ці форми. Потім закриває фігури хусточкою і одну з них ховає. (Діти  повинні  добре  знати  її  назву). Забирає хусточку і питає, якої форми  немає: «Відгадайте, що  я  сховала». Діти називають. При повторі гри  розміщення  форм  змінюється.   

«Знайди предмет зазначеної форми»

Дитині пропонують назвати моделі геометричних фігур, а потім знайти картинки із зображенням предметів, за формою схожі на круг (квадрат, овал, трикутник, прямокутник, ромб).

 

 

«З яких фігур складається машина?»

Діти повинні визначити за малюнком, які геометричні фігури включені в конструкцію машини, скільки в ній квадратів, кружечків.

«Килимок»

Дитині пропонують розглянути килимок з геометричних фігур і набір складових частин цього килимка. Серед елементів цього набору слід знайти ту частину, якої немає в килимку.

«Знайди предмет такої самої форми»

Діти виділяють форму в конкретних предметах навколишнього оточення, користуючись геометричними зразками. На одному столі геометричні фігури, на іншому – предмети. Наприклад, коло і предмети круглої форми (м’яч, миска, ґудзик і т. і.), опредмети овальної форми (яйце, огірок, жолудь і т. і.).

«Яка фігура зайва?»

Дитині пропонують різні набори з чотирьох геометричних фігур. Наприклад: три чотирикутника і один трикутник, три овала і одне коло та ін. Потрібно визначити зайву фігуру, пояснити принцип винятку і принцип групування.

Варіант. Групувати за формою реальні предмети за 2-3 зразками, пояснювати принцип групування.

«Склади ціле з частин»

Скласти конструкцію з 2-3 геометричних фігур за зразком.

Варіант. Скласти конструкцію по пам'яті, за описом.

«Визнач правильно»

Дитині пропонують за малюнками визначити, з яких геометричних фігур складається казковий палац (замок).

«Зоровий диктант»

Діти запамятовують орнамент з 3-4 геометричних фігур, складають його по пам’яті.

Варіант. Діти запам’ятовують і відтворюють комбінації фігур (у тому числі і з об’ємних геометричних фігур).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дидактичні ігри та вправи на закріплення поняття величини

«Порівняй предмети за висотою»

Назвати предмети, визначити їх кількість, виділити високий, низький; порівняти – що вище, що нижче.

«Палички в ряд»

Викласти ряд з 10-ти паличок різної довжини за зменшенням (збільшенням) величини.

Варіант. Дітям пропонують розкласти в порядку зростання або зменшення величини квадрати (кружечки, ромби) різного кольору і форми.

«Найдовша, найкоротша»

Розкласти різнокольорові стрічки різної довжини від самої короткої до найдовшої. Називати стрічки за довжиною: яка найдовша, яка найкоротша, довше, коротше.

Варіант. Порівняти стрічки за кількома ознаками (довжина і ширина, ширина і колір).

«Пірамідки»

Зібрати три пірамідки, кільця яких одночасно розсипані і переплутані на столі.

«Матрійки»

Зібрати двох (трьох) матрійок, що складаються з 3-5 штук, одночасно викладених і розібраних на столі.

«Різнокольорові кружечки»

Покласти кружечки один на одний по порядку, починаючи від самого великого, так, щоб було видно колір кожного наступного кружка. Називати колір.

«Розклади за розміром»

Дитина на прохання педагога розкладає за розміром натуральні предмети: чашки, відерця та ін..

 

Варіант. Дається контурне зображення предметів і пропонується визначити, що у чому може вміститися: відро, чашка, машина; чайник, чемодан та ін.

«Розстав по порядку»

Дитині пропонують зіставити й упорядкувати предмети за одним виміром (ознакою), відволікаючись від інших вимірів:

  1. 1)розставити циліндри за зростаючою висотою;
  2. 2)розставити бруски за зростаючою довжиною або шириною.

«У яку коробку?»

Розподілити три-п’ять видів іграшок різних за розміром y три-п’ять коробок відповідно до розміру.

«Далі – ближче»

За малюнком із зображенням лісу діти визначають, які дерева ближче, які – далі.

«Виконай завдання»

На аркуші з крупно написаними літерами і цифрами дитина вибирає найширшу букву, що позначає звук [ш], найнижчу цифру 1, найвужчу цифру 8 і т. і.

2. Виконання завдань, повязаних з вимірюванням предметів:

а) вимірювання відстані між предметами умовними мірками: паличкою, олівцем, стрічечкою, кроками і т. і.;

б) вимір сипучих і рідких речовин у різних побутових судинах (банка, пляшка, глечик та ін.) за допомогою умовної міри: маленька чашка, мензурка, ложка тощо.

Ігри для практичного виділення кольору

«Якого кольору прапорець?»

М е т а:  продовжувати вчити дітей називати кольори, запам’ятовувати  їх, оперувати в уяві.

М а т е р і а л:  прапорці різного кольору.

Х і д  г р и:  педагог показує дітям кілька прапорців різного кольору. Діти називають кольори, а потім закривають очі. Педагог прибирає один із прапорців і просить визначити, якого кольору не стало.

«Якого кольору предмет?»

М е т а:  продовжувати вчити дітей називати кольори, запам’ятовувати  їх, оперувати в уяві.

М а т е р і а л:  картки із зображеннями контурів предметів і кольорові картки.

Х і д  г р и: 

1-й варіант. Педагог пропонує дитині під картку із зображенням контуру предмета підкласти картку необхідного кольору. Наприклад, під картку із зображенням яблука – червону картку, огірка – зелену, сливи – синю, лимона – жовту.

2-й варіант. Вибрати предмет за кольоровим зразком: педагог показує картку із зображенням предмета будь-якого кольору (червоні рукавиці, сині шкарпетки та ін.). Діти повинні показати картки із зображенням відтінків даного кольору.

«Збери гірлянду»

М е т а:  продовжувати вчити дітей називати кольори, запам’ятовувати  їх, оперувати в уяві.

М а т е р і а л:  гірлянда, на якій дано певне чергування квітів  і кольорові кружечки.

Х і д  г р и: педагог показує дітям зразок гірлянди, на якій є певне чергування квітів. Діти спочатку за зразком, а потім по пам’яті збирають гірлянди з різнокольорових кружечків відповідно до зразка.

«Килимок з кольорових смужок»

М е т а:  така сама.

М а т е р і а л:  зразок килимка з кольорових смужок і кольорові смужечки.

Х і д  г р и: діти розглядають зразок килимка з кольорових смужок, потім по памяті плетуть килимок, повторюючи чергування кольорових смужок у зразку.

«Склади веселку»

М е т а:  вчити дітей співвідносити кольори, запам’ятовувати  їх.

М а т е р і а л:  кольорова веселка, кольорові дуги, розрізані навпіл

Х і д  г р и: 1-й варіант.  Педагог пропонує дитині накласти кольорові дуги на зображення веселки.

2-й варіант.  Одну половинку веселки збирає педагог, а іншу пропонує зібрати дитині. Запропонуйте назвати кольори: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток слухового сприймання

Уповільнений, неповноцінний розвиток аналізаторів призводить до того, що у дітей з інтелектуальною недостатністю значно затримується розвиток мовлення. Дуже часто перші окремі слова зявляються у 2-3 роки, а короткі  аграматичні фрази – у 5-6 років. До шкільних років діти підходять зі значним недорозвиненням мовлення.

Недорозвинення мовлення може бути обумовлено в першу чергу тим, що повільно формуються і не диференціюються умовні звязки слухового аналізатора. Через це дитина довго не диференціює мовлення оточуючих людей, довго не засвоює нових слів і словосполучень. Вона не глуха, вона чує навіть тихий шепіт або ізольовані звуки, які вимовляють дорослі, але звернене зв’язне мовлення сприймається нею не чітко.

Уміння не просто чути, а прислухатися, зосереджуватися на звуці, виділяти його характерні особливості – дуже важлива людська здатність. Без неї не можна навчитися уважно слухати і чути іншу людину, любити музику, розуміти голоси природи, орієнтуватися в навколишньому світі. В процесі сприйняття людина не тільки проводить аналіз і синтез складних звукових явищ, а й визначає їх значення.

Слухове сприйняття можна представити як послідовний акт, який починається з акустичної уваги і призводить до розуміння сенсу через впізнавання і аналіз мовних сигналів, що доповнюються сприйняттям немовних компонентів (міміки, жестів, пози). Зрештою слухове сприйняття спрямоване на формування фонематичної (звукової) диференціації і здатності до свідомого слухомовного контролю.

Система фонем (від греч. Phone – звук) – це теж сенсорні еталони, без засвоєння яких неможливо оволодіння смисловим аспектом мовлення, а значить, і регулятивною функцією мовлення.

Важливе значення для формування мовлення, становлення другої сигнальної системи дитини має інтенсивний розвиток функції слухового й мовленнєвого аналізаторів. Диференційоване слухове сприйняття фонем є необхідною умовою їх правильної вимови. Несформованість фонематичного слуху або слухомовної пам’яті може стати однією з причин дислексії (труднощі в оволодінні читанням), дисграфії (труднощі в оволодінні письмом), дискалькулії (труднощі в оволодінні арифметичними навичками). Якщо диференціювальні умовні зв’язки в галузі слухового аналізатора формуються повільно, то це призводить до затримки формування мовлення, а значить, і затримки розумового розвитку.

Зупинимося на корекції сенсорної бази (чуттєвої основи) мовлення, до якої належать в першу чергу слухова увага, мовний слух і мовна моторика.

Розвиток слухового сприйняття йде, як відомо, в двох напрямках: з одного боку, розвивається сприйняття мовних звуків, тобто формується фонематичний слух, а з іншого – розвивається сприйняття немовних звуків, тобто шумів.

Цілеспрямовано мовний слух тренується на логопедичних заняттях. Розглянемо ті форми роботи, які готують до розрізнення виділених в загальній психології трьох видів слухових відчуттів: мовних, музичних і шумових.

Дітей з інтелектуальними порушеннями обов’язково потрібно вчити слухати і розуміти різні звуки, тому що у них довго спостерігається недостатнє управління своїм слухом: невміння прислухатися, порівнювати і оцінювати звуки за силою, тембром, характером. Внаслідок загальної патологічної інертності немає інтересу до немовних звуків, вони слабо на них реагують і не точно диференціюють, не спираються на них у своїй діяльності. Це перешкоджає правильному орієнтуванню в просторі, іноді призводить до нещасних випадків.

Немовні звуки дуже важливі для людини. Правильне визначення напрямку, звідки йде звук, допомагає орієнтуватися в далекому просторі, визначати своє місцезнаходження, напрямок руху. Добре упізнавані і усвідомлено сприйняті звуки можуть коригувати характер діяльності людини.

Формуванню звуковисотного, ритмічного, динамічного елементів слуху сприяють заняття музично-ритмічною діяльністю.      Б. М. Теплов відзначав, що музичний слух як особлива форма людського слуху також формується в процесі навчання. Слух обумовлює більш тонке диференціювання звукових якостей навколишнього предметного світу. Цьому сприяють заняття співом, слухання різнохарактерної музики, навчання грі на різних інструментах.

Музичні ігри та вправи, крім того, знімають зайву напругу у дітей, створюють позитивний емоційний настрій. Помічено, що за допомогою музичного ритму можна встановити рівновагу в діяльності нервової системи дитини, стримати занадто збуджений темперамент і розгальмувати загальмованих дітей, врегулювати зайві і непотрібні рухи. Використання фонового звучання музики при проведенні занять дуже сприятливо позначається на дітях. Так з давніх пір музика використовується як лікувальний фактор, граючи терапевтичну роль.

У розвитку слухового сприйняття істотне значення мають рухи рук, ніг, всього корпусу. Підлаштовуючись до ритму музичних творів, рухи допомагають дитині вичленувати цей ритм. В свою чергу, почуття ритму сприяє ритмізації звичайного мовлення, роблячи його більш виразним.

Наведемо приклади вправ, що сприяють формуванню почуття ритму:

  • Відбивання долонями (відтупування ногою, відстукування молоточком, паличкою) простого ритмічного малюнка за показом і на слух;
  • Прискорення та уповільнення ходьби (бігу) при зміні звучання музики;
  • Виконання рухів в заданому темпі після припинення рахунку або звучання музики;
  • Ходьба з плесканням, ритмічними віршами, під удари барабану (бубну);
  • Перехід з ходьби на біг (і назад) при зміні ритму, темпу, характеру музики;
  • Відтворення ритму (або темпу) в рухах рук (за вибором дітей);
  • Виконання імітаційних вправ під музику різного характеру: марш, колискова, полька та ін.

Організація рухів за допомогою музичного ритму розвиває у дітей увагу, пам’ять, внутрішню зібраність, активізує діяльність, сприяє розвитку спритності, координації рухів, надає дисциплінуючий вплив.

Розрізненню звуків за висотою, тривалістю, силою звучання сприяють прийоми роботи, що вимагають активної діяльності самих дітей: гра на музичних інструментах, спів з різними завданнями, прослуховування уривків з музичних творів і виконання при цьому певних заданих рухів. Наприклад, звуковисотні перепади точніше вловлюються, якщо підвищення або пониження мелодії зображується за допомогою «польоту метелика» вгору або вниз, або виповнюється пісенька голосами ведмедя або лисички, тобто в різних регістрах. Гучність звучання усвідомлюється в процесі прослуховування спокійної і маршової музики тощо.

В процесі навчання у дітей виробляється здатність до зосередженої слухової уваги, слухова пам’ять, і як наслідок, відбувається збагачення наявних уявлень про предмети та явища навколишньої дійсності.

Ігри для розвитку  немовного слуху

«Тук-тук-тук»

М е т а:  вчити  прислухатися  до  немовних  звуків, викликати  увагу  і  інтерес до них; показати, що немовні звуки (стук) можуть про щось  повідомляти, попереджати.

М а т е р і а л:  лялька, ведмедик.

Х і д   г р и:  діти сидять  на  стільчиках, лунає стук в двері. Педагог  прислухається, прикладає палець до губ, привертаючи інтерес до звуку. Стук  повторюється сильніше. Педаглог відчиняє двері. Заходить помічник  вихователя з лялькою і говорить  радісно: «Лялька  прийшла! Це  вона  стукала  до  вас». Лялька  пропонує  дітям  потанцювати  з  нею. На наступному  занятті  до  дітей приходить  ведмедик.

«Хто  там?»

М е т а:  вчити  прислухатися  до  немовних  звуків, викликати  увагу  і  інтерес  до  них; показати, що  немовні  звуки (стук)  можуть  про  щось  повідомляти, попереджати.

М а т е р і а л:  дзвіночок.

Х і д   г р и:  діти  сидять  на  стільчиках, за  дверима  лунає  дзвін. Педагог питає у дітей, чи чули вони щось. Діти відповідають. Дзвін  повторюється. «Хто  ж це там дзвенить? – питає  дефектолог – Давайте  спитаємо: «Хто  там?» Діти  повторюють  хором. За  дверима  відповідають: «Я»  або  «Ми». Дефектолог  відкриває  двері і заводить гостя (гостей) – дитину  з  групи.

«На  чім  грав  зайчик»

М е т а:  Вчити розрізняти звучання двох  різних інструментів (барабана  і  сопілки); продовжувати  розвивати  слухову  увагу.

М а т е р і а л: іграшковий  зайчик (ведмедик, лялька), барабан, дитяча  сопілка.

Х і д   г р и:  педагог показує дітям інструменти, називає  їх, демонструє  їх  звучання. Приходить  зайчик (ведмедик, лялька) і  говорить, що  теж  хоче  пограти, тільки він сховається, а діти повинні відгадати, на чім він буде  грати.

«Веселий  клоун»

М е т а: продовжувати  виробляти відношення до звуку як до значущого  сигналу; вчити  швидко  реагувати  на  звук.

М а т е р і а л:  клоун, бубен.

Х і д   г р и:  до дітей приходить веселий клоун, він буде вдаряти в  бубен. Як  тільки  пролунають  удари  треба  швидко  повернутися (не  раніше).

«Крокуємо – танцюємо»

М е т а:  розрізняти звучання різних інструментів і діяти на кожне  звучання по-різному: під барабан – крокувати, під дудочку – танцювати.

М а т е р і а л:  барабан, дудочка.

Х і д    г р и: 

1-й  варіант. Педагог показує, що робити: б’є в барабан і  одночасно крокує на місці; бере дудочку, грає і танцює. Діти  наслідують  дії  педагога.

2-й варіант. Діти виконують рухи не за наслідуванням, а самостійно. Педагог просить дітей уважно слухати: якщо він буде грати на барабані, треба  крокувати, а якщо на дудочці, то треба танцювати.

3-й варіант.  Гра проводиться так само, як в другому варіанті, але діти  стоять спиною до дефектолога і не бачать на чому він грає.

«Тихо і голосно»

М е т а:  вчити прислухатися до гучності музики; розвивати слухову увагу.

По черзі звучить тиха і гучна музика; дитина під тиху музику ходить навшпиньки, під гучну – тупає ногами.

«Високий і низький звук»

М е т а:  та сама.

Дитині пропонують, почувши високий чи низький звук інструменту, виконати завдання: на високий звук підняти руку вгору, на низький – опустити.

Варіант. Зображати голосом сприйнятий тон.

«Вдар в бубон»

М е т а:  вчити відбивати потрібний ритм.

Матеріал: бубон, картки з намальованими в різному порядку довгими і короткими смужками.

Дітям пропонують відбити бубном ритм, намальований на картці смужками (довгі смужки – повільні удари, короткі – швидкі).

Варіант.  Смужки можуть позначати гучність; тоді діти вдаряють в бубон то тихо, то голосно.

«Визнач, що ти чуєш»

М е т а:  вчити  прислухатися  до  немовних  звуків, викликати  увагу  і  інтерес  до  них.

Х і д    г р и:  педагог за ширмою видає різні звуки: переливає воду зі склянки в склянку; шарудить папером; розрізає папір ножицями; кидає ключ на стіл, свистить, дзвонить дзвіночком тощо. Потрібно визначити, що звучить.

Варіант. Можливе одночасне звучання двох-трьох різних звуків (шумів).

«Шумові коробочки»

М е т а:  вчити  прислухатися  до  немовних  звуків, викликати  увагу  і  інтерес  до  них.

Матеріал: кілька коробочок, які заповнені різними матеріалами (залізними пробками, маленькими дерев’яними брусочками, камінчиками, монетками та ін.) і при струсі видають різні шуми (від тихого до гучного).

Хід гри: дитині пропонують перевірити шуми всіх коробочок. Потім педагог просить дати коробочку з тихим шумом, а потім з гучним шумом. Дитина виконує.

«Повтори»

Мета: вчити  прислухатися  до  немовних  звуків, викликати  увагу  і  інтерес  до  них.

Хід гри: педагог виробляє серію немовних звуків, наприклад: одне цокання язиком, два хлопки в долоні, три притупування ногою. Дитина повинна запам’ятати і повторити.

«Що чути?»

М е т а:  та сама.

Хід гри: за сигналом педагога увага дітей звертається на двері, потім на вікно. Пропонується послухати і запам’ятати, що там відбувається. Потім кожна дитина повинна розповісти, що відбувалося за дверима і за вікном.

«Швидко і повільно»

М е т а:  та сама.

Матеріал: лялька, барабан.

Х і д    г р и:  дитині пропонують пересувати ляльку під удари барабана (кількість кроків і темп відповідають ударам). Наприклад: три коротких швидких удари, два повільних, два коротких швидких удари.

Для створення інтересу можна запропонувати довести ляльку до місця, де лежать ласощі або стоїть стакан соку. Лялька (а значить, і дитина) отримує заслужену нагороду.

Ігри для розвитку  слухового  сприймання (мовного  слуху)

 «Хто  за  дверима»

М е т а:  вчити прислухатися до мовних звуків, співвідносити їх з  предметами; вчити звуконаслідуванню.

М а т е р і а л:  іграшки: котик, собачка, півник, жабка.

Х і д   г р и:  помічник  знаходиться за дверима, тримає іграшку і подає  сигнал. Діти сидять на килимках. За дверима лунає «няв», педагог  прислухається і просить дітей послухати. «Послухайте, хто це?» - педагог  відкриває двері і заносить котика. Педагог просить дітей показати, як киця  голос подає. Діти разом з дорослим повторюють: «Няв».

На наступних заняттях до дітей приходять інші тварини: собачка, жабка, півник (кожний  раз хтось  один).

«Хто  як  кричить»

М е т а:  та  сама.

М а т е р і а л:  іграшки: котик, собачка, жабка, півник, екран.

Х і д   г р и:  педагог ставить на стіл екран і говорить, що за ним буде  будиночок для звірят, в  будиночку  живуть – котик, собачка, жабка  та  півник. Педагог  імітує  голос  тварин: «няв», «гав-гав», «ква-ква», «ку-ку-рі-ку», - і  одночасно маніпулює іграшкою: пересуває на столі і заводить в дім. Після  цього пропонує дітям уважно прислухатись, хто їх кличе з будиночка.

«Яка  в  мене  картинка?»

М е т а:  розрізняти слова, кардинально відмінні за звуковим складом; розвивати слухову увагу.

М а т е р і а л:  картки з зображенням 3-х предметів, назви яких мають  кардинально відмінний звуковий склад, маленькі карточки з зображенням тих  самих предметів.

Х і д   г р и:  педагог пропонує дитині відгадати, які карточки він  тримає в руці. Кладе перед дитиною картку з трьома зображеннями і називає  одне з них. Дитина показує предмет, повторює слово і отримує маленьку карточку.

«Відгадай, хто  прийшов»

М е т а:  вчити прислухатися до звуків голосу, розрізняти  голоси  знайомих  людей; розвивати слухову увагу.

Х і д   г р и:  дитина сидить в кабінеті, спиною до дверей. Заходить  хтось з дітей, або дорослих, голос  яких  дитині  знайомий і говорить: «Привіт, Ярослав!». Дитина, не обертаючись, повинна назвати того, хто прийшов.

 «Далеко – близько»

М е т а:  вчити прислухатися до звуків голосу, розрізняти  голоси  знайомих  людей; розвивати слухову увагу.

Хід гри: у одної дитини завязані очі. Хтось з дітей називає ім’я то близько біля неї, то на відстані. Ведучий повинен по голосу впізнати того, хто назвав його ім’я.

«Будь уважний»

М е т а:  вчити прислухатися до голосу дорослого, виконувати певні рухи; розвивати слухову увагу.

Хід гри: діти вільно марширують під музику. Педагог дає різні команди, а діти імітують рухи названої тварини. Наприклад, «лелека» - стояти на одній нозі, «жаба» - присісти і скакати навприсядки, «птахи» - бігати, розкинувши руки, «зайці» - стрибати тощо. В ході гри діти навчаються швидкому і точному реагуванню на звукові сигнали.

 «Слухай і виконуй»

М е т а:  вчити прислухатися до голосу дорослого, виконувати певні рухи; розвивати слухову увагу.

Хід гри: педагог називає кілька дій, але не показує їх. Діти повинні повторити ці дії в такій послідовності, в якій вони були названі. Наприклад:

-       повернути голову направо – вперед – опустити – підняти;

-       повернутись ліворуч – присісти – встати - підстрибнути.

 

Сприйняття особливих властивостей предметів на основі розвитку нюху,  смакових якостей,  дотикових та баричних відчуттів

Однією з основних проблем сенсорного виховання дитини є проблема розвитку нюху, дотику, пізнання почуття смаку, важкості. Незважаючи на те що названа проблема є недостатньо розробленою, позначимо деякі практичні аспекти її вирішення.

Будь-яка інформація надходить до дитини через органи чуття: очі, вуха, ніс, рот, язик, поверхню тіла. Кожен орган отримує специфічний для нього вид інформації. А в реальному світі різні предмети мають різні властивості (види інформації).

Для повноти формування уявлень і образів слід використовувати сукупність аналізаторів. В процесі включення всіх органів відчуттів у сприйняття можуть розкриватися індивідуальні здібності дитини, в основі яких лежить підвищена чутливість окремих органів (у тому числі нюху, дотику та ін.). Тоді дитина пізнає так звані особливі властивості предметів, до яких відносяться смак, запах, температура, вага, якість поверхні. Освоєння додаткових перцептивних дій щодо сприйняття предметів (нюхати, пробувати на смак, торкатися і т. і.) і знайомство з новими властивостями збагачують уявлення дитини про навколишній світ, наповнюють його новими емоційними переживаннями.

Діти з інтелектуальною недостатністю слабо усвідомлюють можливості нюхового, дотикового, слухового і смакового аналізаторів, що пояснюється недорозвиненням центральної нервової системи. Основна корекційна задача педагогів – сформувати у дітей з інтелектуальною недостатністю відсутні пошукові способи орієнтування в предметному світі.

У дидактичних іграх закріплюються навички розрізнення запахів предметів, що зрештою сприяє диференціації предметів (речовин) навколишнього світу за допомогою нюху.

Наприклад, гра «Визнач предмет за запахом».

Діти з завязаними очима за запахом визначають какао, м’яту, ковбасу, апельсин, квіти і т. і.

 

 

 

«Коробочки з запахами»

Матеріал: коробочки або баночки, наповнені сильно пахнучими речовинами, наприклад кавою, какао, милом, духами, квітами.

Педагог бере коробочку або баночку, відгвинчує кришку і чітко показує, як потрібно нюхати, вдихаючи через ніс. Дитина повторює цю дію. Педагог називає вміст всіх баночок, дає їх понюхати. Потім діти із зав’язаними очима самостійно визначають за запахом вміст всіх баночок.

Смакові якості предметів діти розрізняють, пробуючи їх на смак. Таким чином вони знайомляться із зовнішніми ознаками та функціональними можливостями язика як органу смаку. Смак розпізнається смаковими цибулинами, в основному розташованими на язиці, частиною на м’якому піднебінні і задній стінці глотки. Дія розчинів хімічних речовин на смакові рецептори зумовлює формування смакових сигналів, які передаються в мозок, де аналізуються і виявляються відчуттями смаку. Завдяки цьому здійснюється своєрідна оцінка якості їжі, її «бажаність» для організму.

Діти вчаться визначати смакові характеристики предметів і використовувати отриману інформацію в повсякденному житті. Педагог повинен показати, як обережно треба пробувати незнайомі продукти: кінчиком язика, губами, ніби прислухаючись до своїх відчуттів.

Смакові відчуття зазвичай діляться на солоні, гіркі, кислі і солодкі. Всі складні смакові відчуття є комбінацією основних, а також результатом одночасного надходження в нервові центри інформації від інших наявних в порожнині рота рецепторів – нюхових, больових, тактильних, температурних.

Одночасно діти засвоюють перелік тих продуктів, які можуть нанести шкоду здоров’ю: отруйні гриби, деякі види ягід, оцет та ін.

Дидактичні ігри, які можна використовувати для розвитку смакових відчуттів.

«Визнач на смак»

Мета: розвивати смакові відчуття дітей.

Матеріал: солоний огірок, солодка цукерка, кислий лимон, гірка цибуля.

Хід гри: дитина з зав’язаними очима кінчиком язика пробує солоний огірок, солодку цукерку, кислий лимон, гірку цибулю. Позначає словом свої смакові відчуття.

Варіант. Дитина з зав’язаними очима встановлює різний смак сортів хліба (житній, білий, здоба), фруктів (яблуко і груша), ковбаси (варена і копчена), горіхів (арахіс, фундук, кедрові, волоські), варення (малинове, вишневе тощо), цукерок (льодяник, шоколад та ін.), молочних продуктів (молоко, сметана, кефір, морозиво).

«Смакові банки»

Мета:  розвивати смакові відчуття дітей.    

Матеріал: чотири розчини: солодкий, солоний, кислий і гіркий; банки, піпетки, ложки.

Хід гри: педагог готує чотири розчини: солодкий, солоний, кислий і гіркий. Бере одну банку з розчином і показує, як за допомогою піпетки потрібно взяти з банки кілька крапель і накапати їх в ложку. Дитина пробує розчин на смак. Позначає свої відчуття словом. Так само роблять з іншими банками. Дитина дізнається, що рідини бувають різного смаку.

«Назви смак продуктів»

Мета: формувати уявлення про смаки продуктів.

Матеріал: картинки із зображенням різних продуктів, овочів, фруктів.

Хід  гри: дитині пропонують за картинками із зображенням різних продуктів, овочів, фруктів назвати їх смак (при цьому звертається увага на використання різних якісних визначень – характеристик смаку).

 Наприклад:

       - Лимон на смак кислий, соковитий;

       - Батон хліба ароматний, запашний, свіжий;

       - Цукерка солодка, з начинкою, шоколад з горішками;

       - Часник гіркий, неприємний, з різким запахом.

 

 

 

 

Дидактичні ігри на розвиток тактильної чутливості

 «Злови кицю»

Мета: розвивати чутливість різних частин тіла у дитини.

Матеріал: м’яка іграшка, «мокра» рибка, мяч з шипами.

Хід гри: педагог торкається м’якою іграшкою (кицькою) різних частин тіла дитини, а дитина з закритими очима визначає, де киця. За аналогією для торкання можна використовувати інші предмети: мокру рибку, колючого їжачка та ін.

«Чудесний мішечок»

Мета: розвивати чутливість пальців рук у дитини.

Матеріал: мішечок та предмети різної форми, величини, фактури (іграшки, геометричні фігури, пластмасові букви, цифри та ін.)

Хід гри: педагог пропонує дитині на дотик, не заглядаючи в мішечок, знайти потрібний предмет.

«Визнач на дотик»

Мета: розвивати чутливість пальців рук у дитини.

Матеріал:мішечок та парні предмети, що розрізняються однією ознакою (гудзики великий і маленький, пляшечка тепла  і холодна і т. і.).

Хід гри:педагог пропонує дитині на дотик впізнати предмет і назвати його ознаки:  великий – маленький, теплий – холодний і т.і.

«Хусточка для ляльки»

Мета: продовжувати розвивати чутливість пальців рук у дитини, визначати предмети за фактурою матеріалу, в даному випадку визначати тип тканини.

Матеріал:три ляльки в різних хусточках: шовковій, вовняній, плетеній.

Хід гри:педагог пропонує дитині по черзі розглянути і тактильно обстежити всі хусточки. Потім хусточки знімають і складають у мішечок. Діти на дотик відшукують в мішечку потрібну хусточку для кожної ляльки.

«Вгадай на дотик, з чого зроблений цей предмет»

Мета: продовжувати розвивати чутливість пальців рук у дитини: визначати на дотик матеріал, з якого виготовлені предмети.

Матеріал: мішечок, скляний стакан, дерев’яний брусок, залізна лопатка, пластмасова пляшка, пухнаста іграшка, шкіряні рукавички, гумовий м’яч та ін.

Хід гри: 1-й  в а р і а н т. Педагог пропонує дитині на дотик визначити, з чого виготовлено різноманітні предмети.

2-й  в а р і а н т. Дитина закриває очі. Педагог пропонує п’ятьма пальцями доторкнутися до предмета, але не рухати ними. За фактурою потрібно визначити матеріал. Можна використовувати вату, хутро, тканина, папір, шкіру, дерево, пластмасу, метал.

 «Впізнай фігуру»

Мета: продовжувати розвивати чутливість пальців рук у дитини: визначати на дотик форму предмета.

Матеріал: мішечок, два комплекти геометричних фігур.

Хід гри: педагог на столі розкладає один комплект геометричних фігур, другий комплект лежать в мішечку. Педагог показує будь-яку фігуру і просить дитину дістати з мішечка таку саму.

«Впізнай предмет за контуром»

Мета: продовжувати розвивати чутливість пальців рук у дитини: визначати на дотик форму предмета.

Матеріал: контури геометричних фігур.

Хід гри: педагог завязує дитині очі і дає в руки вирізану з картону фігуру. Запитує, що це за предмет. Потім забирає фігуру, розв’язує очі дитині і просить по пам’яті намалювати її, порівняти малюнок з контуром, обвести фігуру.

«Здогадайся, що за предмет»

Мета: продовжувати розвивати чутливість пальців рук у дитини: визначати на дотик назву предмета.

Матеріал: непрозора серветка, різні об’ємні іграшки або невеликі предмети: брязкальце, м’ячик, кубик, гребінець, зубна щітка та ін.

Хід гри: 1-й  в а р і а н т. Педагог пропонує дитині через серветку на дотик визначити предмети і назвати їх.

2-й  в а р і а н т. У дитини в руках непрозорий мішечок, наповнений дрібними предметами: шашками, ковпачками ручок, гудзиками, монетами, горіхами та ін. Педагог називає предмет і дитина повинна на дотик знайти його і дістати однією рукою, а іншою тримати мішечок.

«Що в мішечку»

Мета: продовжувати розвивати чутливість пальців рук у дитини: визначати на дотик  вміст мішечка.

Матеріал: мішечки, наповнені горохом, квасолею, або крупами: манкою, рисом, гречкою та ін.

Хід гри: педагог показує дитині невеликі мішечки з різним наповненням. Перебираючи мішечки, дитина визначає наповнювач і розкладає в ряд ці мішечки в міру збільшення розміру наповнювача (наприклад: манка, рис, горох, квасоля).

Сприйняття температури предметів

Загальновідомо, що різні предмети мають ряд властивостей, які неможливо пізнати за допомогою тільки, наприклад, зорового або слухового аналізаторів. До таких властивостей відносяться температура предметів, вагові категорії, вібраційні і деякі інші ознаки. Тактильні образи об’єктів виникають завдяки сприйняттю цілого комплексу якостей через безпосереднє обмацування, дотик, дію на шкірні покриви.

Адекватне сприйняття температури є життєво важливою якістю. Перші температурні відчуття дитина отримує в процесі повсякденного життя, оперуючи з предметами різної температури: холодними, теплими, гарячими, але одразу ж відзначимо, що це єдиний вид відчуттів, який формується виключно під керівництвом дорослого в силу можливого нанесення шкоди здоров’ю дитини. Педагог показує, як треба обережно торкатися предметів, припускаючи, що вони можуть бути гарячими. Діти засвоюють, що одні й ті самі предмети (праска, грілка, чайник, плита кухонна тощо) Можуть бути в різних температурних станах: холодні, теплі, гарячі. Тільки багаторазово вироблені під контролем дорослого дії з визначення температури предметів сприяють накопиченню практичного досвіду самої дитини.

В процесі розвитку сприйняття температурних відмінностей у дітей виробляється здатність концентрувати свою увагу на зміні температури навколишнього середовища і власного тіла. При цьому доцільним буде знайомство з приладом для вимірювання температури – термометром.

Слід показати, що призначення термометрів буває різним – для вимірювання температури повітря, води і тіла людини. У зв’язку з цим розрізняється і їх зовнішній вигляд – форма, колір рідини всередині та ін.

 

 

Ігри для сприйняття температурних відмінностей

«Чотири пори року»

Дітям пропонують розглянути репродукції картин професійних художників або яскраві ілюстрації із зображенням пейзажів в різний час року і відповісти на питання: «В яку пору року буває тепло? холодно? жарко?»

«Відгадай, який це предмет»

Педагог показує або називає предмет, а дитина повинна вгадати, який це предмет: холодний, теплий або гарячий.

-       Холодні предмети: сніг, морозиво, холодильник, лід, вода.

-       Теплі предмети: батарея, грілка, руки, сонечко.

-       Гарячі предмети: праска, вогонь, чайник, пічка.

«Три склянки»

Матеріал: три стакани: один з холодною водою, другий - з теплою, третій - з гарячою.

Хід  заняття: Дитині пропонують визначити, який стакан з холодною водою, який - з теплою, який - з гарячою, спочатку зорово, потім на дотик. Зробити висновки.

«Холодний, теплий, гарячий»

Педагог пропонує дитині показати на малюнку, який предмет буває теплим, гарячим, холодним (праска, багаття, чайник, сніговик, морозиво, батарея, грілка, свічка, бурулька, сонце).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сприйняття ваги предметів

Баричні (Барії (від греч. Barys - важкий) – перша складова частина складних слів, відповідна за значенням слову «тиск») відчуття виникають при безпосередньому впливі предмета на шкірні покриви. Множинні чутливі рецептори, якими забезпечена рука, сприймають відчуття важкості, що диференціюються і усвідомлюються людиною як відчуття ваги. Вага – це кількість речовини, що визначається мірою маси. Міра маси (грам, кілограм, тонна тощо)є сенсорними еталонами, але дітей з інтелектуальною недостатністю знайомлять з ними тільки в старших класах в силу складності понять.

В дошкільному віці важливо підготувати дитину до засвоєння мір маси і сформувати почуття ваги, що виникає на основі тактильних відчуттів. Почуття ваги формується в практичній діяльності. Як це зробити? Можна показати дитині предмети різної важкості, спочатку дуже контрастні: пір’їнка і стілець, книжка і цегла. Потім показати різноманітні предмети і дати малюку можливість підняти і оцінити вагу за допомогою наступних дій: підняти однією рукою, двома руками; зважити на обох або на одній долоні; взяти в руку предмет і, кинувши його, спостерігати, як він падає – швидко чи повільно, що відбудеться при зіткненні з поверхнею.

При цьому дуже важливо пояснювати словами свої дії і ті висновки, які можна зробити. Наприклад, педагог кидає на підлогу книгу і зошит, потім запитує дітей:

-          Як впала книга? (Швидко, з шумом, різко, відразу вниз)

-          Як упав аркуш із зошита? (Повільно, плавно, безшумно при зіткненні з підлогою)

-          Чому так вийшло? (Пропонує дітям зважити на долонях книгу і аркуш)

-          Що ми можемо сказати про вагу цих предметів?

Дітей потрібно підвести до розуміння відносності ваги за двома параметрами.

По перше. Вага не залежить від величини предмета. Для цього дітям пропонується оцінити ступінь тяжкості предметів з різних матеріалів і різної величини: пакет вати, цвях, товста книга, носовичок, молоток та ін. Можна попросити дитину визначити на око вагу різних предметів, не торкаючись їх: стільця, ножиць, подушки, паперу, іграшок. Після відповідей дайте можливість дітям самим переконатися в їх правильності.

Інформативними для дітей є вправи на порівняння маси предметів, однакових за величиною, але виготовлених з різних матеріалів (кулька дерев’яна, пластмасова, металева).

По-друге. Вагові характеристики предмета залежать від ваги тих предметів, з якими порівнюється. Наприклад, «Буквар» по відношенню до книги великого формату (енциклопедії) вважається легким предметом, а по відношенню до зошита – важким. Потрібно навчити дітей, порівнюючи предмети за тяжкістю, складати ряди по спадаючій або наростаючій вазі (3 – 5 предметів).

Практичну значимість для дітей мають знання про вагу тих предметів, які традиційно вважаються легкими (ниточка, вата, солом’яний капелюх, пір’їнка тощо) і важкими (чавунна плита, гиря, гантелі, відро з піском та ін.).

Самостійно вироблені дітьми дії зважування допоможуть розширити і уточнити уявлення про вагу предметів, які розрізняються за величиною, об’ємом і деякими іншими властивостями. Розрізнення відчуття ваги різних предметів закріплюється в дидактичних іграх:

«Що важче

Педагог пропонує дитині порівняти, зваживши на руці, і визначити, який предмет легше, який важче при істотній різниці у вазі: книга і олівець, камінь і аркуш паперу, гантелі і зошит, повітряна куля і футбольний м’яч, пір’їнка і книга, цвях і насіння.

«Визнач вагу»

Дитині пропонують визначити на око: за картинками із зображенням предметів, який з них найважчий, важкий, найлегший, легкий (книга, перо, камінь, подушка, капелюх, аркуш паперу, ґудзик).

Для формування баричних і температурних відчуттів, так само як і для нюхових і смакових, доцільно використовувати переважно не дидактичний, а природний матеріал (продукти, квіти, різні предмети), тобто діти ознайомлюються з властивостями реальних предметів.

Результатом корекційної роботи, спрямованої на пізнання дитиною особливих властивостей предметів, є забезпечення більш точного орієнтування у всьому різномаїтті навколишньої дійсності, що становить необхідний фундамент її подальшого розумового розвитку.

 

Кінестетичний і кінетичний розвиток

Наслідком органічного ураження головного мозку є дефіцит у розвитку складнокоординованих графічних рухів руки, що значно ускладнює оволодіння дітьми з інтелектуальною недостатністю базисними рухами, необхідними для формування навичок письма. Зміна (підвищення або пониження) м’язового тонусу обумовлює стомлюваність кистей рук, через що дитина не може тривалий час утримувати олівець чи ручку. Недостатність діяльності нервової системи робить рухи незграбними, перешкоджає їх узгодженості і плавності.

Для розвитку дрібної моторики корисні вправи на сортування намистинок, ґудзиків, монет, квасолі, катання між долонями дерев’яних, пластмасових, гумових м’ячів з шипами, робота з дрібним конструктором, пазлами та ін.  Прості рухи допомагають знизити напругу рук, губ, знімають розумову втому. Кисті рук поступово набувають необхідної рухливості, гнучкості, зникає скутість рухів, що полегшує оволодіння навичками письма.

Для проведення ігор та вправ на розвиток моторики слід мати спеціальне обладнання:

-       різноманітні дрібні предмети: гудзики, намистинки, камінчики, монети, мозаїка, зерна, горішки, канцелярські скріпки та ін. А також різні коробки, банки, лотки для їх розкладання;

-       тренажери та іграшки-шнурівки з отворами для зшивання і вишивання мотузками;

-       різні види застібок: гачки, гудзики, блискавки, сліпи;

-       набори мотузок і стрічок різної довжини і товщини для зав’язування і розв’язування вузлів, плетіння косичок, зав’язування бантів;

-       набори пластмасових або дерев’яних паличок, різнокольорові прищіпки;

-       різні види мозаїки, конструкторів, пазли.

Ігри та вправи для розвитку загальної моторики

Вправи з елементами основних рухів: ходьба, біг, вправи на рівновагу, лазіння, стрибки, метання.

На занятті дитині пропонується виконати в ігровій формі наступні вправи:

  • «Підкинь і злови»: підкинути м’яч вгору і зловити обома руками;
  • Вдарити м’яч об стіну і спіймати його двома руками;
  • «Не впусти»: підкидати вгору повітряну кулю, намагаючись якомога довше утримати її в повітрі;
  • «Пройди по канаті»: пройти по мотузці, або по накресленій на підлозі лінії;
  • «Стрибунці»: стрибати поперемінно то на одній нозі, то на інший;
  • «Скачи вперед»: стрибати на двох ногах, просуваючись вперед;
  • «Флюгер»: повернутися тулубом направо і наліво;
  • «Не зачепи»: пролізати під натягнутою мотузкою;
  • «Біг» на колінах (рачки);
  • «Влучи в ціль»: попадання в ціль різними предметами (м’ячем, мішечками з піском, кільцями).

Приклади ігор на рух:

  1. 1.Ігри-наслідування (імітації), ігри з обмеженням рухів, гра-рух за звуковим сигналом, ігри з уявними предметами та ін. Вони дозволяють сформувати у дітей зв’язок між рухами і розумінням ситуації, вчать розуміти мову рухів, говорити нею і управляти своїми рухами відповідно до ситуації.
  2. 2.Імітаційні вправи: метелик літає, мавпочка стрибає, кенгуру скаче, м’ячик підстрибує, маятник розгойдується, рибка плаває, собака шукає слід, дме вітер та ін. Ці вправи виконуються стоячи, сидячи, лежачи; на місці і в русі, при поєднанні рухів тулуба, ніг зі схожими і протилежними рухами рук.
  3. 3.Ігри на сприйняття предметів у русі: ігри в уявні сніжки, камінчики (кидаємо в море, граємо на березі та ін.); передача по колу уявного предмета (м’яч, цеглина, прапорець), малювання орнаменту рукою в повітрі та ін.
  4. 4.Рухові вправи: різні рухи головою, руками, тулубом із зупинкою по сигналу і перевіркою правильної постави. Використання музичного супроводу при виконанні подібних вправ посилює корекційний ефект, створює позитивний емоційний настрій.
  5. 5.Ігри на сприйняття команди в русі. «Стоп-сигнал» – зупинка по одному сигналу, а по іншому сигналу зміна напрямку руху.

Збереження пози вимагає від дітей з порушеннями в розвитку спеціальної внутрішньої активності. Вирішенню цього завдання сприяють такі прості вправи: присісти, встати, тупнути, плеснути руками, похитати головою та ін.; більш складні рухи: стрибки, дії з предметами: переносити, переставляти, перекладати кубики, кеглі тощо.

«Зроби, як на малюнку і завмри»

Хід гри: 1-й варіант. Педагог показує дитині картки зі схематичним зображенням руху або пози. Дитина повинна відтворити таку саму позу.

2-й варіант.  Показ поз іншою дитиною, дорослим.

Дуже корисні ігрові вправи, які допомагають розслабитися, зняти м’язове напруження, тому що тільки фізично розкута дитина відчуває себе спокійною та психологічно захищеною.

Наведемо приклади ігор: «Штанга» (імітація її підйому і кидання на підлогу); «Холодно – жарко» (холодно – треба зігрітися: стиснулися, напружилися; жарко – розслабилися); «Спати хочеться» (дитина засинає: повисли руки, опустилася голова, закрилися очі); «Кошеня» (спить, потягується, вмивається).

Поєднання різних контрастних станів людини вимагає переключення уваги і швидкості реакції. Вправи на зміну положення тулуба (наприклад, витягування вгору тулуба і рук, потім повне розслаблення і опускання в полуприсід) і на зміну руху (наприклад, різкі рухи в напруженій ходьбі на м’які плавні рухи в м’якій ходьбі) допомагають дитині сконцентрувати увагу на аналізі своїх кінестетичних відчуттів, що в подальшому призводить до вільного управління своїм тілом.

Подоланню скутості, рухової пасивності сприяють вправи на розвиток виразності рухів.

«Пішоходи йдуть»

Хід гри: діти зображають людей різного віку з різною ходою: дитина біжить в садочок, дідусь йде з паличкою, мама веде за руку малюка, крокують військові та ін.

«Виразні рухи»

Хід гри: педагог пропонує дитині:

- «підняти» важкий камінь: корпус нахилений вперед, коліна трохи зігнуті, прямі руки опущені вниз;

- брати в руки по черзі дуже холодний, або дуже гарячий предмет: різко відсмикувати простягнуту руку;

- тримати в руці пірїнку.

«Зоопарк»

Хід гри: педагог пропонує дитині зобразити будь-яку тварину, сидячи за стільцем (неначе в клітці).

Психомоторика бере участь як у вербальних, так і у невербальних засобах спілкування. Оволодінню невербальними засобами комунікації дітям допоможуть наступні вправи:

-       дихальні: задування свічки, видування мильних бульбашок тощо;

-       на узгодження дихання з рухами рук, на зміну глибини і темпу дихання відповідно до характеру руху (під хлопки, під рахунок, під музику);

-       мімічні і пантомімічні вправи.

Такі завдання і вправи сприяють розвитку уваги, спостережливості, чуттєвого сприйняття, допомагають подоланню замкнутості, рухової скутості.

Практика показує, що корекційно-освітній процес, побудований на взаємозв’язку рухових, інтелектуальних і психомоторних здібностей, найбільше відповідає природному розвитку дитини.

Ігри та вправи для розвитку дрібної моторики

       Вправи на розвиток статичної координації рухів

«Гніздо» – пальці обох рук злегка зігнути і скласти разом, великі пальці зігнути всередину долонь.

«Ліхтарики» – руки підняти вгору, кисті рук опустити, опущені пальці тягнути вниз, імітуючи форму ліхтарика.

«Букви» – зобразити пальцями букви О, Л, М, П, Т та ін.

«Замок» – з’єднати пальці обох рук в замок, на слова «чик-чик» (поворот ключа) роз’єднати.

«Олень вітається» – схрещені руки підняти вгору, пальці широко розправити, головою і руками робити легкі наклони вперед.

Вправи на розвиток динамічної координації рухів

«Пальчики вітаються» – на рахунок 1, 2, 3, 4, 5 з’єднуються кінчики пальців обох рук – великий з великим і т. д.

«Пальцехід» – на щільну тканину нашито 20 гудзиків – по 10 в 2 ряди. Дитина натискає вказівними пальцями обох рук на гудзики, імітуючи ходьбу.

«Змагання з бігу» – середній і вказівний пальці правої, потім лівої, далі обох рук зображують ноги бігунів (на столі).

«Незвичайна тварина» – показати, як пересувається тварина, у якої п’ять ніг, по столі (спочатку правою, а потім лівою рукою).

«Порахуй» – стиснути руку в кулачок, рахувати пальці, розгинаючи їх (спочатку на правій руці, потім на лівій).

«Командир» – стиснути руку в кулачок, розтискати пальці по одному з рахунком: «Ти командир, а твої пальчики – солдати. Ти віддаєш їм команди: один, два, три ... »

Вправи на ритмічну організацію рухів, переключення

«Кулак – долоня» – почергове виконання рухів кожною рукою, потім обома руками разом. Виконання обома руками може бути одночасне або різночасне (одна долоня стиснута, інша розправлена, і навпаки).

«Кулак – ребро – долоня» – почергове виконання рухів кожною рукою, потім обома руками разом.

«Стискання і розтискання кистей рук» – почергове виконання рухів обома руками одночасно, потім обома руками, але різночасно (одна долоня стиснута, інша розправлена, і навпаки).

«Кільце – зайчик» – переходи з однієї статичної пози в іншу; виконуються по черзі кожною рукою, а потім обома руками разом.

«Барабанщик» – одна дитина барабанить пальцями обох рук по столі, відстукуючи ритм, інша повторює.

 Вправи на розвиток координованих графічних рухів

«Важкі віражі» – на одному кінці доріжки намальована машинка, на іншому – будиночок або гараж. Педагог каже: «Ти – водій, і тобі треба проїхати на своїй машині до будинку. Дорога, по якій ти поїдеш, не проста. Будь уважний і обережний».

Дитина повинна, не відриваючи руки, олівцем «проїхати» по вигинах простих доріжок, а коли освоїться, їй можна запропонувати більш складні варіанти доріг.

       Вправи з предметами:

-       викладання контурів предметів з паличок: квадрат, трикутник, стіл, будинок, машина;

-       складання ланцюжка з 6-10 і більше канцелярських скріпок різного кольору з дотриманням черговості кольорів;

-       вирізання фігур ножицями з паперу, картону;

-       нанизування на мотузку гудзиків, великих намистин;

-       сортування квасолі, гороху, а також перебирання крупи: пшона, гречки, рису;

-       застібання і розстібання гудзиків, блискавок, кнопок, гачків;

-       закручування і відкручування шайби, кришечок на пляшечках, баночках;

-       діставання намистин ложкою зі склянки;

-       складання дрібних деталей (гудзиків, намистин) у вузький циліндр;

-       складання монет у скарбничку;

-       стирання резинкою намальованих предметів;

-       «ловіння» рибки вудкою з магнітом або гачком;

-       капання з піпетки у вузьке горлечко пляшки;

-       надягання і знімання кільця (масаж пальця);

-       втикання пластмасових гвіздочків в дерев’яний брусок;

-       зминання хусточки: носовичок взяти за куточок однією рукою і зібрати в долоню пальцями тільки однієї руки;

-       прикріплення прищіпок до горизонтально натягнутої мотузки або контурів «хмарка», «їжачок» та ін;

-       перебирання намиста одночасно двома руками назустріч і назад;

-       знаходження захованих предметів у «сухому басейні», наповненому пшоном і квасолею;

-       катання між долонями м’ячів-їжачків (з шипами);

-       формотворчі рухи (робота з пластиліном) – скочування ковбасок, округлих форм, прищипування, вдавлення, згладжування.

«Рамки з застібками»

Матеріал: рамка, обтягнута тканиною з двох половинок з різними застібками: великі і маленькі ґудзики, гачки і петлі, застібка з «блискавкою».        

Дитині пропонується з’єднати дві половинки тканини.

 

 

Пальчикові  ігри

  Вправи для розслаблення рук

  Масаж подушечок пальців рук і фаланг пальців (від нігтьових фаланг до низу пальців), розтягування зчеплених пальців в протилежні сторони з мовним віршованим супроводом, тому що вірші, які супроводжують вправи, - це та основа, на якій формується почуття ритму.  Імітаційні рухи для кистей рук:

-         миття рук перед їжею;

-         струшування води з кистей рук;

-         прання білизни;

-         надягання рукавичок;

-         погладжування кішки;

-         пальчики «танцюють».

Багато вправ педагог може придумувати самостійно, проявивши творчість.

       М е т а: Учити  діяти  за  наслідуванням; розвивати  дрібні  рухи  пальців  кожної  руки; продовжувати  викликати  позитивне  емоційне  ставлення  до  дорослого, бажання  співпрацювати  з  ним.

  • Долоні  на  столі, і  на  рахунок  «один, два» розвести  пальці, потім                              звести  разом.
  • Забавлянка  «Пальчик – пальчик»:

Пальчик, пальчик, що  робив?

З  оцим  братком  в  ліс  ходив,

З  оцим  братком  борщ  варив,

З  оцим  братком  кашу  їв,

З  оцим  братком  виводив  спів.

  • Забавлянка  «Сорока – ворона»:

Сорока – ворона  на  припічку  сиділа.

Діткам  кашу  варила.

Цьому  дала,  цьому  дала,

Цьому  дала,  цьому  дала,

А  цьому  не  дала.

Він  дров  не  рубав, печі  не  топив,

Воду  не  носив.  Ледащо!

Вказівним  пальцем  правої  руки  робити  кругові  рухи  по  долоні лівої руки.         Потім  згинати  по  черзі  пальці  правої  руки, починаючи  з  мізинця.

  • Забавлянка  «Ось  цей  пальчик»:

               Ось  цей  пальчик – мій  дідусь, ось  цей  пальчик – мій  татусь,

               Ось  цей  пальчик – моя  баба, ось  цей  пальчик – моя  мама,

               Ось  цей  пальчик – це  є  я, от  і  вся  моя  сім’я.

      Тримати пальці лівої руки стиснуті в кулачок, і  по  черзі  розгинати  пальчики  лівою  рукою, починаючи  з  великого.

  • Забавлянка «Білочка»

Їде  білка  своїм  возом,

Каже: я  підвести  можу

Лисичку – сестричку,

Горобчика,  синичку,

Ведмедя  товстоп’ятого,

Ще  й  зайчика  вухатого.

Діти  пальцями  лівої  руки  загинають  по  черзі  пальці  правої  руки, починаючи  з  великого  пальця.

  • Забавлянка  «По  гриби»:

-         Раз, два, три, чотири, п’ять,

-         Ми  йдемо  гриби  шукать.

-         Ось  цей  пальчик  в  ліс  пішов,

-         Ось  цей  пальчик  гриб  знайшов,

-         Ось  цей  пальчик  раду  дав,

-         Ось  цей  пальчик  зготував,

-         Ось  цей  пальчик  гарно  з’їв.

-         І  від  цього  потовстів.

По  черзі  згинати  пальці, починаючи  з  мізинця.

  • Забавлянка   «Червоненькі  квітки»:

      Червоненькі  квіточки  розкрили  пелюсточки.

       Вітер  легко  дихає, квітоньки  колихає.

       Червоненькі  квіточки  закрили  пелюсточки.

       Тихо  засинають, голівки  стуляють.

З’єднати долоні з напівзігнутими пальцями, утворивши голівку квітки. Повільно розгорнути пальці «пелюстки», потім стулити їх і легенько  погойдати  «голівкою»

  • Забавлянка  «Апельсин»:

         Ми  ділили  апельсин.

         Апельсин  на  всіх  один.

         Оця  часточка – коту,

         Оця  частка – їжаку,

         Оця  частка – слимаку,

         Ще  одненька – для  зозульки,

         А  вовчиську  буде  шкурка!

Діти  пальцями  лівої  руки  розгинають  по  черзі  пальці  правої   руки, стиснутої  в  кулак, починаючи  з  мізинця.

  • Казка про павучка

                Жив  собі  маленький  павучок (вправа  «Павучок»). Йому  було  дуже  сумно  одному. Пішов  він  одного  разу  гуляти  по  лісу. Світило  яскраве  сонечко (вправа «Сонечко»). Шуміли  на  вітрі  дерева (вправа «Дерева»). А  на  деревах  у  гніздечках (вправа «Гніздечко») співали  пташки (вправа «Пташка»). Навколо  було багато  квітів (вправа «Квіточка»). На  них  сиділи  бджоли (вправа «Бджоли»)  і  збирали  солодкий  мед, літали  метелики (вправа «Метелик»).

                Ось  павучок  побачив  маленький  будиночок (вправа «Будиночок»). «Хто  тут  живе?» - подумав  павучок  і  постукав: тук-тук-тук! А  в  будиночку  жила  коза  з  козенятами (вправа «Коза  і  козенята»). До  них  в  гості  якраз  завітали  зайчики (вправа «Зайчики»), їм  було  дуже  весело  разом. Коза  запросила  і  павучка  до  себе  в  будиночок. І  залишився  павучок  жити  в  будиночку  разом  з  козою  і  козенятами. Тепер  він  не  один, і  йому  теж  весело. Тут  і  казочці  кінець, а  хто  слухав  і  показував  казочку – молодець!

Педагог  читає  казку  і  показує  вправи. Діти  слухають  і  повторюють  дії  педагога  за  наслідуванням.

Дидактичні ігри на розвиток

тактильно-моторного  сприймання

 «Знайди  свою  іграшку  в  мішечку»

М е т а:  вчити  впізнавати  на  дотик  знайомі  предмети, не  просто  тримати  предмет  в  руці, а  ощупувати, переміщуючи  долонь  і  пальці  по  предмету.

М а т е р і а л:  іграшки  різної  форми, величини, фактури, «чудесний  мішечок».

Х і д   г р и:  діти  сидять  на  своїх  місцях, педагог  роздає їм  іграшки  і  пропонує  пограти  з  ними. Через  деякий  час  він  показує  «чарівний  мішечок», говорить, що  в  нього  можна  сховати  іграшки, а  потім  знайти  їх.  Діти  ховають  іграшки  в  мішечок. Педагог  затягує  мотузку, трясе  мішечком  і  просить  дитину  знайти  свою  іграшку, не  заглядаючи  всередину.  Якщо  іграшка  вибрана  не правильно, дефектолог  кладе  її у  мішечок  і  дістає  потрібну. Роздивляється  і  ощупує  іграшку  разом  з  дитиною, вчить  її  цьому  методу, показуючи, як  пересувати  пальці  по  предмету, звертаючи  увагу  на  форму, величину, фактуру, частини  предметів.

 «Чудесний  мішечок»

М е т а:  вчити  вибирати  предмети  за  зразком  на  дотик, розвивати  увагу, формувати  емоційно-позитивне  відношення  до  гри.

М а т е р і а л:  парні  предмети, мішечок.

Х і д   г р и:  1-й  в а р і а н т . На  столі  два  комплекти  однакових  іграшок: два м’ячі, дві ляльки, дві лялькові мисочки, дві  машинки. Педагог  бере одну пару предметів, роздивляється їх з дітьми і називає, звертає увагу  на те, що предмети однакові. Потім кладе один з них в мішечок. Також з  іншою парою предметів. Предмети, які залишилися на столі, накриваються  хустинкою. Дитина підходить до педагога. Він дістає з-під хусточки один з  предметів, пропонує подивитися на нього, не беручи його в руки, а потім  знайти такий самий в мішечку. Дитина витягає потрібний предмет, порівнює  його зі зразком. При повторному проведенні гри в мішечок можна покласти  три, а  потім  чотири-п’ять  предметів.

2-й  в а р і а н т.  Змінюється спосіб подачі зразка. Дитина не тільки  роздивляється іграшку-зразок, але й ощупує її під керівництвом педагога. Гра  проводиться так само, як і в першому варіанті.

3-й  в а р і а н т.  Зразок дитина не бачить, а тільки ощупує. Дитина  ощупує предмет-зразок під хустинкою, не дивлячись на нього, а потім  знаходить такий самий в мішечку.

Дидактична гра «Чудесний мішечок» (всі три варіанти) проводиться  також з метою навчити дітей визначати на дотик різні об’ємні геометричні  форми (куб, кулю, паралелепіпед, піраміду та ін.)  і  предмети  за  величиною (великий, самий великий, маленький, самий маленький, високий, низький, широкий, вузький). Вибір проводиться з двох, а потім з трьох-п’яти  предметів.

Сприйняття просторових відносин

Сприйняття і усвідомлення просторових відносин – необхідна умова адаптації організму до середовища існування. Просторові характеристики є не що інше, як встановлення відносин і взаємозв’язків між предметами і явищами. При цьому розрізняються наступні параметри: величина предметів та їх зображень (схем), форма, протяжність, розташування предметів відносно сприймаємого об’єкта і відносно один одного, об’ємність.

Просторове орієнтування – це особливий вид сприйняття, який забезпечується єдністю роботи зорового, слухового, кінестетичного і кінетичного аналізаторів. Визначення правильного положення в просторі вимагає відповідного рівня розвитку аналітико-синтетичного мислення.

 В процесі спеціально організованої планомірної і послідовної роботи на корекційних заняттях у дітей формуються такі вміння:

-       Орієнтуватися в схемі власного тіла;

-       Визначати розташування предметів у ближньому і дальньому просторі;

-       Моделювати просторове розташування предметів;

-       Орієнтуватися на аркуші паперу;

-       Рухатися в заданому напрямку та змінювати його.

Формування просторового орієнтування починається з орієнтування дитини в схемі власного тіла спочатку по вертикальній осі. Дитина, розглядаючи в дзеркалі своє відображення, відповідає на запитання: що знаходиться у верхній частині обличчя? в нижній частині обличчя? Також аналізується розташування всіх основних складових тіла (голови, шиї, плечей, тулуба, рук, ніг) і окремих його частин: рук (долонь, пальців), ніг (колін, стоп) тощо.      

Орієнтування в просторі спочатку здійснюється відносно розташування оточуючих предметів щодо самої дитини. При цьому важливо сформувати у дітей чітке розрізнення право- і лівобічної організації середовища. На корекційних заняттях педагог використовує завдання на диференціацію правої і лівої руки:

-       Покажи, якою рукою ти малюєш, пишеш; в якій руці ти тримаєш ручку, олівець, ложку? Як називається ця рука? (Слід показати)

-       Одягни на праву (ліву) руку браслет; заклади за голову спочатку праву руку, а потім ліву і т. і.

Для закріплення проводиться дидактична гра «Знайди пару». Дітям, наприклад, пропонується знайти пару однакових рукавичок для правої і лівої руки.

Орієнтуючись в просторі, дитина спочатку засвоює диференціацію відносин предметів та їх частин по вертикалі (на, над, під, вгорі, внизу). На наступному етапі аналізуються відносини горизонтального простору – позиції близькості: близько, ближче, далеко, далі. Практика показує, що орієнтування в ближньому просторі у дітей з інтелектуальною недостатністю формується раніше і легше, ніж орієнтування в дальньому просторі. Визначення віддаленості предметів по відношенню до самої дитини доцільно проводити в процесі вимірювання відстані до потрібного об’єкта мотузкою, паличкою, кроками (а потім і метром). Така практична діяльність дає надалі дитині можливість самостійно визначати, що знаходиться від неї далі, а що – ближче.

Спираючись на вже сформовані вміння, педагог пропонує дітям завдання:

-       Підняти праву руку вгору, опустити, повернутися направо;

-       Підняти ліву руку вгору, опустити, повернути ліворуч;

-       Витягнути руки вперед, зробити крок вперед;

-       Сховати руки назад, за спину, зробити крок назад тощо.

Навчаючи рухам в заданому напрямку, для підвищення мотивації слід створювати ігрові ситуації. Наприклад, запропонувати в цікавій формі знайти заховані іграшки:

       Вперед підеш – ляльку знайдеш.

       Назад підеш – ведмежа знайдеш.

       На право підеш – м’яч знайдеш.

       На ліво підеш – машину знайдеш.

       Куди ти хочеш піти?

       Що ти хочеш знайти?

Наступний етап роботи – формування квазіпросторових уявлень (визначення місця розташування предметів відносно один одного: на столі, під столом, в шафі, біля вікна, за дверима і т. і.) та їх вербалізація у вигляді відповідей на окремі питання, звітів про вчинені дії, планування майбутньої практичної діяльності.

Значна частина занять має бути присвячена навчанню моделювання просторових відносин за інструкцією педагога, а в подальшому і за власним задумом дитини.

На наступних заняттях діти індивідуально «меблюють» лялькову кімнату, самостійно складають розповідь-звіт про виконану роботу. Більш важким для них є завдання розставити меблі (або їх замінити) на плані кімнати. Здійснення подібних видів діяльності і словесний звіт про них свідчать про успішне оволодінні ними просторових відносин.

Особливе місце в навчанні дітей займає формування уміння орієнтуватися в просторі аркуша паперу і на поверхні столу. В першу чергу дітям даються поняття про різні сторони, кути і частини аркуша, йде навчання орієнтуванню на площині паперу. В процесі корекційних занять ці вміння закріплюються при виконанні різних завдань. Наприклад, розташування фішок, геометричних фігур на аркуші паперу за інструкцією педагога, переміщення їх у просторі аркуша або столу. Діти повинні засвоїти наступне: аркуш паперу будь-якого розміру і навіть по-різному розташований – це певний обмежений простір, що має свої параметри: верх і низ, середину і сторони, центр і кути; на ньому можна відобразити реальні просторові відносини між предметами.

Наведемо приклади завдань на орієнтування на аркуші паперу: розглянути малюнки художника і відповісти на питання: «Які іграшки намальовані зліва? Що намальовано в центрі? тощо; дидактичні ігри «Розташуй вірно», «Розкладання геометричних фігур», «Намалюй, як я скажу» і т. д.

Навички просторового аналізу слід удосконалювати в процесі образотворчої діяльності. Малювання за інструкцією педагога, яка містить словесні позначення просторових відношень: «Посередині аркуша намалюй будиночок, зліва від будиночка росте ялина». Це складний вид діяльності для дитини з інтелектуальною недостатністю. Тому до нього треба готувати дітей поступово, використовуючи такі види роботи, як графічний диктант, домальовування симетричних контурних зображень предметів (як правою, так і лівою половини зображення), малювання за зразком з використанням опорних точок.

Дидактичні ігри та вправи

на розвиток орієнтування в просторі

«Візьми  іграшку»

М е т а:  продовжувати  розвивати  навички  орієнтування  в  ближньому  просторі, закріпити  і  уточнити  значення  слів  «далеко», «близько».

М а т е р і а л:  різні  іграшки.

Х і д   г р и: педагог  дає  кожній  дитині  по  іграшці  і  пропонує  пограти. Потім бере  іграшки, просить  дітей  відвернутися  або  заплющити  очі  і  розкладає  іграшки  на  столі – одну  на  відстані  простягнутої  руки, а другу  далі. Діти  відкривають  очі  і  дефектолог  пропонує  їм  взяти  свої  іграшки, не  піднімаючись  зі  стільців. Той, чия  іграшка  знаходиться  близько,  бере  її, друга  дитина  цього  зробити  не  може. Діти  знову  заплющують  очі, - дефектолог  міняє  іграшки  місцями. Тепер  друга  дитина  достає  свою  іграшку. На  третій  раз  педагог  ставить  обидві  іграшки  далеко  і  питає  у  дітей, чому  вони  не  можуть  їх  дістати, допомагає  їм  зробити  висновок: «Іграшки  далеко». Посуває  іграшки  до  дітей: «Тепер  іграшки  близько, ви  можете  їх  дістати».

«Доповзи  до  іграшки»

М е т а:  продовжувати  вчити  сприймати  відстань, показати, що  від  неї залежить результат дій не тільки в ближньому, але й в  дальньому  просторі;  звернути увагу на напрямок руху в просторі і самостійно обирати цей  напрямок.

М а т е р і а л:  різні  іграшки.

Х і д   г р и:  1 – й  варіант.  Педагог  пропонує  дітям  доповзти  до  іграшок  за  сигналом: один – до  ближньої, другий – до  дальньої. Перша  дитина  скоріше  закінчує  завдання, друга – пізніше. Дефектолог  з’ясовує  з  дітьми, чому перша дитина взяла іграшку  раніше, і  підводить  їх  до  висновку, що  одна іграшка лежала ближче, а друга – дальше.

     2 – й  варіант.   Гра  проводиться  за  тими  ж  правилами, але  іграшки розкладаються в різних  напрямках: одна – прямо  перед  стільцем, друга – навпроти по діагоналі, третя – ліворуч  або  праворуч. Дефектолог  звертає  увагу  дітей  на  те, де  лежать  іграшки. Завдання  кожної  дитини – визначити  напрямок, в  якому  треба  повзти.

«Сховаємо  і  знайдемо»

М е т а:  продовжувати  вчити  орієнтуватись  в  просторі  приміщення, послідовно  оглядати  його; розвивати  увагу  і  запам’ятовування; вчити  виділяти  з  оточення  предмети, які  знаходяться  в  полі  зору.

М а т е р і а л: різні  іграшки.

Х і д   г р и:  1 – й    варіант. Педагог показує  дітям  іграшку  і  говорить, що  зараз  вони  сховають  її, а  потім  будуть  шукати. Разом  з  дітьми  обходить  кімнату, роздивляється  все, що  там  стоїть: «Ось  стіл, за  яким  ви  дивитесь  книжки. А  ось  стелаж  з  іграшками. Йдемо  далі. Це  шафа. Тут  ми  можемо  сховати нашу іграшку на полиці з  книгами. Поставимо  її  на  полицю. А  тепер  підемо гратися. Дефектолог проводить нескладну рухливу гру, наприклад, «Роби, як  я». Через  деякий  час  пропонує  дітям  пошукати  іграшку. Коли  іграшка  знайдена, фіксує  результат: «Іграшка  була  на  полиці».

 2 – й  варіант. Іграшку ховають діти, а шукає дефектолог, який  послідовно обстежує кімнату  і предмети, які знаходяться  в  ній. Діти  повинні  засвоїти послідовність пошуку, як засіб орієнтування в просторі. Обходячи  кімнату, дефектолог називає напрямок, в якому рухається, і предмети, що  знаходяться  на  шляху.

3  –  й    варіант. Іграшку ховають діти разом з дорослим, а  шукає  хтось  з  дітей. Дефектолог  пропонує  йому шукати, послідовно  оглядаючи  кімнату.

«Куди  підеш  і  що  знайдеш»

М е т а:  Та  сама.

Х і д   г р и:  педагог дає завдання дитині: «Знайди книжечку. Вона  лежить  на  книжній  полиці».

«Поклади  правильно»

М е т а:  вчити переносити просторові відношення між об’ємними предметами на плоскісне зображення, розвивати увагу, наслідування.

М а т е р і а л:  набір предметів і їх плоскісних зображень.

Х і д   г р и:  1-й  в а р і а н т. Педагог бере два об’ємних предмета, наприклад, кубик і кулю, дає дитині плоскісне зображення цих предметів (квадрат і кружечок) і просить  підкласти дані зображення до предметів. Потім  пропонує діяти за наслідуванням («Роби, як  я») і ставить кулю на кубик. Дитина відтворює ці відношення плоскісними формами. На подальших  заняттях  можна  збільшити  кількість  предметів.

   2-й   в а р і а н т.  Педагог бере собі плоскісні зображення  геометричних форм або предметів-іграшок, а дитині дає об’ємні предмети. Тепер вона повинна по плоскісній моделі відтворити реальні просторові  відношення між предметами.

«Картина»

М е т а:  вчити розташовувати предмети на аркуші паперу (вгорі, внизу); розвивати увагу, наслідування; закріпити сприймання цілісних  предметів і розрізняти їх між собою.

М а т е р і а л:  аркуш паперу, деталі  для  аплікації (з  клейонки), дошка.

Х і д   г р и:  педагог говорить, що він буде робити картину на дошці, а  дитина – на аркуші паперу. Тільки потрібно уважно дивитися і робити все так, як робить педагог.

«Що  вгорі, а  що  внизу»

М е т а:  продовжувати вчити дітей бачити на малюнку реальні  відношення  предметів.

М а т е р і а л:  альбом  для  обстеження  психічних  процесів  і  зорово-моторної  координації

Х і д   з а н я т т я:  педагог разом з дитиною розглядає малюнки, пояснює, які предмети знаходяться вгорі, внизу, посередині. Потім дитина  відповідає  на питання: «Що знаходиться вгорі (внизу, посередині)?».

Друга серія запитань така: «Де знаходиться м’ячик (картина, мотрійка)?».

«Яка рука?»

На картинці потрібно визначити, в якій руці дівчинка тримає прапорець, в якій руці хлопчик тримає кулю, на якій нозі стоїть дівчинка тощо.

«Покажи правильно»

Педагог на ляльці показує різні частини тіла в швидкому темпі. Діти повинні показати цю ж частину тіла на собі: ліва нога, права рука, ліва щока тощо.

«Незакінчені зображення»

Дітям пропонують картки з недомальованими зображеннями. Пропонують домалювати і назвати, використовуючи просторову термінологію.

«Твій шлях до дитячого садка»

Дитині пропонують розповісти, як вона йде в садочок (в магазин, в парк тощо). В процесі розповіді педагог уточнює у дитини, що знаходиться праворуч від дороги, ліворуч, попереду, позаду.

«Автомобілі»

За сигналом педагога діти рухаються в різних напрямках, зображуючи автомобілі, змінюючи напрямок руху і швидкість.

Варіант. кожна дитина проводить свій автомобіль до автостоянки, користуючись схемою маршруту.

«Виконай завдання»

Дитині пропонують різні завдання на орієнтування в просторі кімнати і на вулиці.

Варіанти:

-       Визначити місце розташування окремих предметів в кімнаті;

-       Визначити місце розташування інших дітей відносно себе;

-       Визначити місце розташування предметів відносно один одного;

-       Розташувати предмети в просторі за інструкцією педагога (за зразком, макетом, малюнком).

«Що далі, що ближче до нас в кімнаті?»

Діти відповідають на питання, а потім перевіряють за допомогою умовних мірок (або метра) правильність відповіді.

«Назви найвищі і найнижчі предмети в кімнаті»  

Діти називають предмети, пояснюючи, де вони знаходяться, а потім порівнюють деякі з них за допомогою умовної мірки (або метра).

«Що де знаходиться?»

Дитині пропонується назвати предмети, зображені по середині аркуша, в лівому верхньому кутку, у правому нижньому тощо.

«Звідки і чий голос?»

Дитині пропонують стати спиною до дітей і на слух визначити, звідки і чий звучить голос: праворуч, ліворуч від неї, близько за спиною, далеко в правому кутку кімнати тощо.

«Уважно слухай і малюй»

Педагог називає геометричні фігури із зазначенням їхнього місця на аркуші. Дитина повинна їх зобразити згідно даної інструкції.

Наприклад, вгорі зліва прямокутник, праворуч від нього квадрат, в центрі коло тощо.

Варіант. Розділити лист на чотири частини шляхом згинання. Дитині дати інструкції: «У верхньому правому кутку намалюй трикутник, в нижньому правому кутку намалюй квадрат» тощо.

«Де що лежить?»

Педагог розташовує різні предмети на столі, під столом, біля столу і пропонує дитині відповісти на питання, де який предмет знаходиться.

Варіант–1. Запропонувати дитині розташувати предмети за інструкцією педагога за столом, на столі, при цьому пояснити свої дії.

Варіант–2. Відповідно до запропонованої схеми із зображенням геометричних фігур розставити на столі предмети схожої форми і пояснити свої дії.

«На дорозі»

Педагог на фланелеграфі показує як їде модель машини, змінюючи напрямок руху, а діти пояснюють зміну маршруту, використовуючи слова: вгору, вниз, направо, зліва направо тощо.

 «Слідопит»

За малюнком-схемою кімнати діти знаходять заховану іграшку.

Варіант–1.Діти по черзі самі ховають іграшку і складають малюнок-схему кімнати з позначенням місця, де знаходиться іграшка.

Варіант–2.Гра проводиться на майданчику дитячого садка, в парку.

 

 

Сприйняття часових відносин

Часові відносини в силу своєї абстрактності найбільш важкі для сприйняття дітьми з інтелектуальною недостатністю. Специфічні особливості їх сприйняття і пізнавальної діяльності значною мірою уповільнюють формування орієнтування в часі, а отже, обмежують використання цих знань у практичній діяльності.

Дослідження процесу формування часових уявлень у розумово відсталих дітей 6-7 років показали, що у них такі поняття не тільки формуються значно пізніше, але й якісно відрізняються.  Вони не знають днів тижня, назв місяців, частин доби, слабо володіють елементарною часовою термінологією.

Для дітей з інтелектуальною недостатністю рекомендується знайомство з поняттям часу починати з теми «Частини доби. Доба». Спочатку вводяться поняття день – ніч, потім день – вечір – ніч – ранок, ранок – день – вечір – ніч. І лише в подальшому робиться узагальнення про те, що таке доба.

Робота будується таким чином: спочатку розглядаються дві картинки, на яких зображено діяльність людей або стан природних явищ в денний і нічний час, потім чотири картинки із зображенням діяльності одної і тої самої дитини в різний час доби: прокидається, обідає, гуляє, дивиться телевізор, і, нарешті, чотири картинки з одним пейзажем в різний час доби. Розгляд картинок супроводжується поясненнями педагога, з опорою на особистий досвід дітей:

-       У добі є день і ніч. Вдень на вулиці світло. Вдень можна гратися і працювати. Що ти робиш вдень?

-       Вночі темно і майже всі люди сплять. Що ти робиш вночі?

-       Вечір настає тоді, коли закінчується день і на вулиці починає темніти. Що ти робиш увечері?

-       Коли закінчується ніч, настає ранок. Сходить сонце. Що ти робиш вранці?

-       Одна доба закінчується і знову зійде сонце, настане ранок наступної доби.

-       Дітям також задають питання, які стосуються режиму дня: коли ти снідаєш (обідаєш, вечеряєш)? Коли йдеш в садочок? Коли лягаєш спати?

Позитивний ефект дає використання графічної моделі «Доба», на якій різним кольором позначені частини доби. Робота з моделлю доби допомагає дітям наочно встановити, що доба складається з чотирьох частин, визначити «сусідів» кожної частини, співвіднести назву частини з символом, вказати на моделі прожиту частину доби і виконати ряд інших завдань.

Після засвоєння поняття доби можна переходити до знайомства з часовим поняттям «тиждень».

Діти дізнаються, що сім діб складають тиждень, кожен день тижня має свою назву, дні тижня послідовно, в певному порядку змінюють один одного і цей порядок незмінний. В назвах днів тижня вгадується, який день за рахунком: понеділок – день після неділі, вівторок – другий день тижня, середа – середина тижня, четвер – четвертий день тижня, п’ятниця – п’ятий, субота (походить від давньоєврейського шабат – спокій, відпочинок) – шостий, неділя – сьомий (вихідний).

Пізніше починається знайомство учнів з поняттями місяць, рік, пори року. Ефективними на даному етапі роботи є наступні прийоми:

-         Використання графічних моделей «Тиждень», «Рік (календарний)»; відривних, настільних, настінних, індивідуальних календарів.

-         Щоденне фіксування спостережень за природою і погодою в «Календарі природи і погоди» в групі.

Для закріплення знань про часові відрізки використовуються:

-         малі жанри усної народної творчості (загадки, прислів’я);

-         невеликі оповідання, казки (С. Я. Маршак «12 місяців»,                          К. Д. Ушинський «Чотири бажання» та ін.);

-          бесіди або інтервю: Який сьогодні день тижня? Який день тижня буде завтра? Який день тижня був вчора? Який місяць перший в році? Який буде наступний місяць? тощо);

-          складання розповідей про час на різні теми самими дітьми: «Що було, є і буде», «Що я робив у вихідні дні», «Про улюблені зимові свята» тощо;

-          дидактичні ігри «Назви пору року», «Коли це буває?», «Відгадай день тижня» та ін.

При формуванні у дітей з інтелектуальною недостатністю уявлення про тривалість години і вміння дізнаватися час по годиннику з точністю до години педагог демонструє різні види годинників: настінні, наручні, електронні, будильник, секундомір, пісочний. Використовуючи модель циферблату годинника з рухомими стрілками, він пояснює пристрій годинника, називаючи велику стрілку хвилинною, а маленьку – годинниковою. Відлік часу доцільно починати від полудня (від 12 годин дня), коли обидві стрілки показують 12. Через годину велика стрілка обійде весь круг і знову покаже 12, а маленька стрілка за цей же час пройде від «12» до наступної рисочки, біля якої стоїть цифра «1». Годинники покажуть одну годину дня (ночі).

Важливий момент на даному етапі навчання – обов’язкове виконання дітьми індивідуальних практичних вправ: на індивідуальних моделях циферблатів показати заданий час з точністю до 1 години; розташувати стрілки годинника так, щоб вони показували 5:00, 9:00; визначити, котру годину показують стрілки на моделі годинника педагога тощо.

Дидактичні ігри та вправи на формування часових уявлень

«Я знаю дні тижня»

Дитині пропонують розкласти по порядку таблички з назвами днів тижня.

Варіант. Розкласти таблички, починаючи з певного дня (наприклад, з четверга); в зворотньому порядку;

«Мовчанка»

Матеріал: коло, розділене на 7 частин – днів тижня, набір карток з цифрами від 1 до 7 за кількістю дітей.

Хід гри: педагог на демонстраційному колі мовчки показує день тижня, діти повинні підняти картку з цифрою, яка відповідає цьому дню.

Варіант. Педагог показує цифру, а дитина повинна показати картку з назвою дня тижня.

«Коли дерева надягають це вбрання?»

Хід гри: педагог демонструє картку з кольоровим зображенням дерев в різні пори року, читає уривок з вірша і питає, в який час року це відбувається в природі.

Варіант. У кожної дитини табличка з назвою пори року; коли педагог показує ілюстрацію із зображенням певного пейзажу, діти піднімають відповідну картку.

«Коли це буває?»

Матеріал: ілюстрації діяльності людей в різні частини доби.

Хід гри: педагог показує ілюстрацію і задає питання: «Що робить хлопчик? Яка це частина доби? Як ти здогадався?»

Варіант. Ілюстрації, пов’язані з порами року. Питання: «В яку пору року потрібні ці предмети? (Лижі, сачок, парасоля, скакалка тощо)? За якими ознаками ви визначили цю пору року?»

«Що триває довше»

Педагог запитує дітей, що триває довше: година або хвилина, година або день?

Варіант. Педагог запитує дітей, яке діло можна зробити швидше, яке довше: побудувати будиночок з конструктора, або побудувати справжній будинок; посадити дерево, або виростити його.

«Визнач вік людини»

Педагог демонструє дітям картинки (фотографії) з зображенням людей різного віку і пропонує показати, де зображена дитина, літня людина, підліток та ін.

Варіант.Пропонуються таблички з написами: 1 рік, 7 років, 30 років, 70 років та ін. Під ними потрібно розкласти відповідні картинки (фотографії) людей різного віку.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Багаторічна робота по розвитку пізнавальної сфери дітей віком від 2-х до 8-ми років показує ефективність даних дидактичних ігор та вправ при затримці психічного розвитку, розумовій відстолості, ранньому дитячому аутизмі, порушеннях мовного розвитку, синдромі дефіциту уваги і гіперактивності, психосоматичних розладах та ін. При цьому у дітей суттєво покращується  функціональний розвиток кори головного мозку, кортико-підкіркові зв’язки та міжпівкульна взаємодія. У більшості дітей істотно поліпшується слухове і зорове сприйняття; тактильна чутливість, загальна та дрібна моторика, зорово-моторна координація; формується увага, пам’ять, мовна та інтелектуальна діяльність; покращується просторовий гнозис і праксис; з’являється довільний самоконтроль.

Таким чином, корекція пізнавальної сфери через дидактичні ігри та вправи є ефективним засобом розумового розвитку дітей з інтелектуальною недостатністю. Завдяки спрямованості на механізм виникнення того чи іншого порушення психічного онтогенезу або психосоматичного розладу, впливу через рухові та сенсорні компоненти на всю психіку дитини в цілому, при досить директивному підході і особливим чином організованій взаємодії з дитиною, ігрова корекція займає особливе місце в ряду інших психотерапевтичних і психокорекційних методів.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

  1. 1.Катаева А.А., Стребелева Е.А. Дидактические игры и упражнения в обучении умственно отсталых школьников. -М.: Просвещение, 1991.
  2. 2.Коррекционное обучение как основы личностного развития аномальных дошкольников/Под ред. Л.П.Носковой. – М.: Педагогика, 1989.
  3. 3.Маллер А. Р. Родителям о детях с умственной отсталостью// Дефектология. – 1991. – №5.
  4. 4.Мамайчук И.И. Психологическая помощь детям с проблемами в развитии. - СПб,: Речь. - 220 с.
  5. 5.Мастюкова Е.М. Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст): Советы педагогам и родителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в развитии. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997.-304 с.
  6. 6.Морозова Н.Т. Формирование познавательных интересов у аномальных детей. - М.: Просвещение, 1969.
  7. 7.Психокоррекционная и развивающая работа с детьми. Под ред. Н. Дубровиной. М.: Academia, 1998.
  8. 8.Сідельник Л.Л. Методичні рекомендації з організації "навчання практикою" дітей з помірною та тяжкою розумовою відсталістю //Корекційна педагогіка. — 2007. — №2. — С. 27-33.
  9. 9.Узорова О.В. Нефедова Е.А. 350 упражнений для подготовки детей к школе. М. ЗАО "Премьера", 2001.

 

Ми на мапі

Copyright © Дошкільний навчальний заклад №3 «Теремок». 2012-2013. Всі права застереженні!
При копіюванні матеріалів сайту посилання на http://dnz3.osvitakp.com.ua/ обов'язкове!

Designed by ArtGattino